Розділ «Частина 1 Забуття»

— І що це тобі дало?

— У тебе навіть руки тепліші за мої. І погляд теж дуже теплий.

Я мимоволі усміхнулась.

— Порівняв.

— Сперечаєшся із Шукачем?

— Сперечаєшся зі Стожаром?

— Я — старший.

— Звідки ти знаєш?

— Ти вередлива, як маля.

Я набурмосилась. Хоч мені було приємно, що для нього я не така холодна, як здалась собі.

— А коли я злюсь? Виглядаю дуже лихою?

Тигран засміявся. Я швидко зиркнула на нього.

— Що?

— Пам’ятаєш, як Златодара сказала під час вашої першої зустрічі, що виколе тобі очі?

— Ну?

— От ти виглядаєш страшнішою, коли злишся. В рази. І я серйозно. Я не знаю, в кого з вас сильніший характер, але точно бачу, що ти їй не поступаєшся. А я Златодару, попри все, поважаю.

— Ти мене боїшся? Я відчуваю, що дехто боїться, — зронила я несміливо.

На щастя, Тигран не став кепкувати.

— Тебе треба боятись, ти — найсильніша людина в усій Циркуті. Та попри все — і найвразливіша… Та навіть без цього… я тебе не боюсь.

— Чому?