Розділ «Частина 1 Забуття»

Я відсунула завісу.

— Можна зайти?

— Так, звичайно.

Чоловік окинув поглядом мою кімнату. Він виглядав втомленим — як і зазвичай в ті рідкісні моменти, що я його бачила. Чим він займається?

— Тобі тут зручно? Можна знайти більшу кімнату, в іншому секторі.

— Дякую, все чудово.

— У тебе тут неподалік живуть друзі?

— Так.

Справді, в цьому секторі мешкали і Либідь з Тиграном, і Златодара — в найвіддаленішому коридорі.

— Зрозуміло. Я прийшов з гарною звісткою.

— Ми йдемо гуляти?

Ждан усміхнувся моїй радості. Я мимоволі усвідомила, що усмішка в нього дуже гарна, коли не іронічна.

— Так. Я вже повідомив Тиграна. Завтра вранці тобі підходить?

— Будь-коли підходить, — мовила я втішено.

— Добре. Одягайся тепло і візьми ось це. Можеш сховати в халяву чобота. Звісно, ми з Тиграном будемо поряд, та про всяк випадок перестрахуймося.

Ждан простягнув мені тонкий ніж. Я взяла його. На рукоятці було вигравіювано ініціали «КЗ».

— Чий це ніж?

— Прекрасної людини, яка вже давно померла, на жаль. Він дуже делікатний, якраз для такої дівчини, як ти.

— Дякую.

Ждан, здавалось, хотів іще щось сказати, але передумав.