Розділ «Документи та матеріали»

10. Характер образа чималою мірою зумовляє певний жанр. Не обмежуючись художнім показом психологічного світу людей, їхнього побуту, станів їхньої свідомости (все це потрібне, але недостатнє), письменник тепер мусить у своїй творчості спускатися до бази, до виробничих процесів і відносин, що зумовлюють зміну побуту, психіки, свідомости. За один з найвідповідніших до цих літературних завдань жанрів є жанр виробничо-соціялістичний, що має такі характеристичні ознаки: 1) художній показ суспільної людини у виробничих і соціяльних процесах, у процесі клясової боротьби, 2) за стрижневий образ є колектив — будівник соціялізму, а не окремий герой, ізольований від свого соціяльного ґрунту, 3) сюжетна контроверса будується не на боротьбі індивідуальних героїв за свої індивідуалістичні інтереси, а на боротьбі суспільних кляс, клясових прошарків, де окремі особи є тільки репрезентанти клясових інтересів своєї групи. З'їзд констатує, що плужани є одні з піонерів цього актуального на сьогодні жанру.

Але це зовсім не значить, що інші жанри (науково-перспективний, психологічний, побутовий, філософський, публіцистичний тощо) непотрібні або зайві. Це тільки значить, що виробничо-соціялістичний жанр є один з найпридатніших для того, щоб відбити всю глибинність і конкретну складність реконструктивних процесів в нашій країні, тим більше, що показ усіх боків дійсности (психологічного, філософського, побутового) цей жанр включає в себе як доконечний, але не вичерпний елемент.

11. Плужанська лірика, переживши останніми роками кризу, що позначилася на всій радянській поезії дореконструктивного періоду, підноситься на вищий щабель активного відображення нових почувань, думок і волінь кляси будівника, що не тільки споглядає життя, але й перебудовує його, перебудовуючи разом свою внутрішню сутність. З'їзд ще раз підкреслює потребу рішуче боротися із залишками в ліричній творчості плужан вузько-споглядального ставлення до нашої дійсности і нової психіки, боротися зі штампами гладенького на цьому споглядальному ставленні заснованого вірша з його зовнішньо-площинним, поверховим спостереженням, втечею у красу природи, порожніми констатуваннями, старими ритмокомпозиційними та образотворчими засобами. З'їзд з задоволенням констатує появу нової поезії, що відбиває нові чуття й психіку кляси будівника, поезії, заснованої на активному світовідчуванні. Поширення й поглиблення діапозону тематики, відображення світовідчування нової людини, патосу будівництва, переборення старої поетики, культура динамічного ритму й нового образу, згрунтованого на реально-трудовій основі, — ось які завдання стоять перед поетами на сьогодні. Виробничо-соціялістичний жанр, перспективний, соціяльно-політичний, сатиричний, зокрема форма байки, що її створення слід підкреслити як велике досягнення «Плугу», масова (червоноармійська, комсомольська тощо) пісня, велика епічна поема — ось ті жанри й види, що їх надалі треба культивувати в нашій поезії.

12. Не зважаючи на велику вагу такої літературної форми, як художній нарис, і досі нема докладно розробленої теорії його. Ліфовці з «Нової Генерації», висуваючи літературу факта як основну форму, й досі не дали ні доброї теорії, ні практики в цій галузі. Література факта, яку проповідують ліфовці як єдину функціональну літературу, не може замінити взагалі художньої літератури. Але нарис повинен посідати цілком рівноправне місце в творчості плужан і в оцінці критики поруч з іншою художньою літературою. З'їзд закликає плужан до найтіснішого співробітництва своїми художніми нарисами у газетах і масових журналах. Добре написаний нарис з яскравим цілевим спрямованням є прекрасний засіб агітації і пропаганди за нові форми соціалістичного життя. Письменник, збираючи матеріял для нариса, мусить добре підготуватися у тій галузі, яку він описує. Слід уникати описів «взагалі» або йти по лінії найменшого опору, по лінії «розмов з візниками». Всякі «поетичні», «пейзажні», «ліричні» відбіги, не пов'язані органічно з викладом у нарисі, ужиті лише для «прикраси», для «художности» основного протокольного тла нариса, не досягають своєї мети, а лише надають нарисові зайвої солодкости й літературщини. Треба застерегти нарисовиків від двох скрайностей: протокольного, наївно-реалістичного опису фактів, надмірного захоплення літературним боком нариса (зловживання діялогу, як і пейзажу і взагалі порожньої балаканини).

Відзначаючи чималі досягнення «Плугу» в галузі нариса, з'їзд вважає, що надалі плужани мусять у своїх художніх нарисах відбити таку тематику: колективізація, побут, клясова боротьба в колективах, праця і побут сільськогосподарського пролетаріяту в радгоспах, зокрема в тракторних колонах, робітничий побут, соцзмагання, будування велетнів індустрії, агроміст, знищення куркуля як кляси, паростки нового життя й нового побуту, нові соціалістичні форми господарювання.

13. Драматична творчість членів «Плугу» за останні роки досягла чималих успіхів саме у продукуванні п'єс для сільських і робітничих драмгуртків і робітничо-селянських театрів. Проте треба сказати, що ця ділянка творчости останніми роками в нас занедбана. Відповідні організації (головмистецтво, видавництва, самі письменницькі спілки і навіть УТОДИК[771]) досі не тільки не зробили нічого для підвищення професійного рівня молодих драматургів, для зближення їх з театром, боротьби з халтурою, а навіть і для просунення доброякісної продукції на кін радянських театрів. Унаслідок цього маємо факт залишення окремими досвідченими драматургами праці для театрів і перехід до інших форм творчости (повість, роман).

З'їзд ставить перед драматургами «Плугу» такі завдання: взятися до відображення сучасних актуальних тем, братися як до ширших полотен, так і до естрадного типу творів. Драматурги якнайшвидше мусять перебороти старі штампи, навички, утворювати свій власний стиль, щоб остаточно позбутися впливів старої народницької школи. Драматургам треба збагатити себе не тільки на формальні знання (закони театру й драматургії), а навчитися орудувати в своїй творчості методою діялектичного матеріялізму, не спрощуючи художнього твору до сухої агітки чи до солоденької інсценіровки підручника з політграмоти. Шукати оцінки своїх творів не лише у фахової критики після надрукування п'єс, а подавати свої твори на обміркування широких робітничо-селянських мас глядачів ще до друку.

14. З'їзд ще раз підкреслює величезну вагу постійного й систематичного підвищення кваліфікації письменника. Констатуючи щодо цього значні досягнення плужан, з'їзд вважає, що опанування літературної техніки, теорії літератури далеко не досить. Кожен плужанин повинен серйозно поставитися до виявлення свого художньо-стилістичного обличчя. Ігноруванню упертої роботи над стилем, словом, фразою, сюжетом не може бути місця. Вся літературно-мистецька учоба повинна базуватися на глибокому засвоєнні діялектичного матеріялізму та принципів марксистського літературознавства. Відзначаючи велику роботу, що її проробила критична секція «Плугу», з'їзд вважає за потрібне широко підтримувати й стимулювати роботу цієї секції надалі. Секція повинна втягнути в свою роботу якнайбільше плужан і зв'язатися в своїй роботі з катедрою літературознавства при Інституті Марксизму[772] та Інститутом Шевченка. Жоден твір члена «Плугу» не повинен пройти мимо уваги критичної секції.

15. У порядкові учоби, поглиблення кваліфікації та готування кадрів з'їзд вважає за потрібне заснувати при ЦБ «Плугу» студійні майстерні за жанрами чи якимись іншими ознаками. З'їзд пропонує ЦБ організувати й поставити по-діловому роботу консультаційного бюра. В інтересах підготування кадрів письменників з'їзд звертає увагу федерації радянських письменників на доконечність організації широкого консультаційного бюра при федерації та видання масового художнього журналу для початківців, де мусять взяти участь всі організації, що входять в федерацію.

З'їзд підносить свій голос за якнайскоріше відкриття в Харкові літературного вузу, що має готувати літературні кадри.

16. Підсумовуючи творчі надбання і стилеві шукання плужан, з'їзд може сказати: відкидаючи вербалістські критичні вправи над «ізмами», канонізацію і видавання цих «ізмів» за домінантний пролетарський стиль, «Плуг» близько в своїх стилевих шуканнях підійшов до тих завдань, що їх ставить перед літературою наше соціялістичне будівництво.

«Плуг» проти ідеалістичних манівців у літературі.

«Плуг» за матеріялістичне мистецтво, що щиро слугує актуальним потребам нашої великої доби пролетарських революцій і соціялістичного будівництва.

«Плуг» за стиль, що є художня конкретизація діялектико-матеріялістичного приймання й відтворення довколишньої дійсности.

Про перебудову літературно-художніх організацій[773]

ЦК констатує, що останніми роками на основі значних успіхів соціялістичного будівництва досягнуто великого так кількісного, як і якісного зростання літератури та мистецтва. Кілька років тому, коли в літературі був ще чималий вплив чужих елементів, що надто пожвавилися з першими роками непу, а кадри пролетарської літератури були ще слабкі, партія всебічно допомагала утворенню та зміцненню окремих пролетарських організацій в галузі літератури та мистецтва, щоб зміцнити позиції пролетарських письменників і працівників мистецтва.

Тепер, коли вже встигли вирости кадри пролетарської літератури і мистецтва, висунулись нові письменники та художники з заводів, фабрик, колгоспів, рямці нинішніх пролетарських літературно-художніх організацій (ВОАПП[774], РАПП[775], РАМП[776] і інш.) стають вже вузькі і гальмують серйозний розмах художньої творчости. Ця обставина створює небезпеку перетворення цих організацій із знаряддя найбільшої мобілізації радянських письменників і художників навколо завдань соціялістичного будівництва на знаряддя культивування гурткової замкнености, відриву від політичних завдань сучасности та від значних груп письменників і художників, що співчувають соціалістичному будівництву.

Звідси потреба відповідно перебудувати літературно-художні організації і розширити базу їхньої роботи.

Виходячи з цього, ЦК ВКП(б) ухвалює:

1) Ліквідувати асоціації пролетарських письменників (ВОАПП, РАПП).