Розділ «Документи та матеріали»

11. Вітаючи утворення Всеукраїнської федерації радянських письменників, «Плуг», як один з ініціяторів-членів-фундаторів цієї федерації, має допомагати їй стати дійсно об'єднуючим центром радянського письменства на Україні, що працюватиме за програмовими засадами ком[уністичної] партії.

Одночасно з'їзд доручає Бюрові «Плуга» вжити заходів до найскоршого забезпечення федерації своїм видавництвом та літературними органами (журналом та літературною] газетою).

Водночасно федерація мусить подбати про різні заходи щодо обслуговування початківців, як то видання спеціяльного часопису для початківців, що мав би керуватися консультаційним бюром федерації радянських письменників. Федерація також мусить взяти участь у розробці питань щодо літ[ературної] освіти взагалі.

12. З'їзд доручає Бюрові «Плуга», користуючись цією резолюцією та іншими матеріялами з'їзду, опрацювати і подати до наступного пленуму спілки «Плуг», що відбудеться восени 1930 р., ідеологічну мистецьку плятформу організації.

---

Творчий шлях пролетарсько-селянської літератури[769]

---

(Резолюція V з'їзду «Плугу» на доповіді про творчість плужан і стиль)

1. Переглянувши в жорстокій самокритичній роботі творчість «Плугу», виявивши усі негативні й позитивні сторони в ній, з'їзд з задоволенням констатує велике зростання творчої продукції «Плуга», що за час від останнього IV з'їзду зросла вдвоє проти попередніх 5 років. Разом з кількісним зростанням творчість плужан і якісно підвищилася, наблизившись до здійснення завдань, що стоять перед літературою за доби соціалістичної реконструкції народнього господарства СРСР взагалі й сільського господарства зокрема. Творчі шукання пролетарсько-селянської літератури на сьогоднішньому етапі її розвитку упираються в проблему творчої методи й стилю.

2. «Плуг» розуміє літературний стиль як художнє втілення в мистецтві слова світовідчування й світорозуміння певної кляси. Становлячи собою органічну єдність усіх психоідеологічних і технологічних компонентів твору, стиль виявляє підхід художника до дійсности, виявляє способи художньої аналізи й синтези цієї дійсности, є один з виразів клясової психоідеології і класової боротьби.

Проте треба розрізняти стиль кляси у такому загальному його визначенні від варіяцій єдиного класового стилю, отих «ізмів», що їх завжди буває багато як на початку якоїсь епохи, коли приходить нова кляса, так і під час занепаду кляси, коли мистецтво й стиль даної соціальної групи разом із соціальним занепадом свого творця розпадається на безліч «ізмів». Клясовий стиль має багато течій і течійок і створюється він, з одного боку, у внутрішній боротьбі цих течій і течійок, а з другого боку — в боротьбі з клясово-чужими стилями. Варіації єдиного стилю, оті «ізми», мають свої ідеологічні відтінки й на цьому ґрунті боряться. Новий пролетарський стиль в мистецтві перебуває в стадії свого творення, в стадії окремих стильових течій, з-поміж яких в майбутньому переможе якась домінатна стилева течія, що найбільше відповідатиме психоідеології пролетаріяту — будівника соціялізму.

3. Не проголошуючи і не фабрикуючи за одним заходом свого якогось стилю, «Плуг» і не чекає пасивно на пришестя нового стилю, а активно творить його. Це творення відбувається й відбуватиметься в формі гострої боротьби з клясово-ворожими напрямками в літературі, в непримиренній боротьбі з механічним перенесенням стилів й художніх метод буржуазної літератури на ґрунт пролетарсько-селянської літератури.

З'їзд вважає за найголовнішу хибу багатьох плужанських творів неуважне ставлення їхніх авторів до стилевої культури і до творчої методи: у тому самому творі натрапляємо на механічну мішанину найрізноманітніших стилевих ознак. Конструктивно-схематичний реалізм, натуралізм цілком спокійно уживається з романтизмом. Якщо ми маємо вже уміле поєднання таких стилевих компонентів, як тема й сюжет, то проблема літературного портрета ще вимагає багато від письменника: схематизм, трафаретне подання й куркуля, й колективіста, недіялектичний, неглибокий показ героїв ще дуже помітні явища в нашій літературі.

З'їзд вважає, що в подальшій роботі «Плуга» (художній і критичній) треба провадити непримиренну боротьбу проти пережитків старого в літературній творчості плужан, а саме: проти схематизму й фотографізму як вияву безсилости автора, плазкого емпіризму у сприйманні і відтворенні явищ життя, побутовізму й етнографізму що не йде далі малювання зовнішніх виявів життя, проти народницького ідеалізму в розумінні й висвітленні соціяльних процесів на селі, дрібнобуржуазного романтизму й інших чужих стилевих нашарувань. Ці художні вади є наслідок, по-перше, малої уваги письменників до проблеми творчої методи і, по-друге — некритичного засвоєння літературної спадщини минулого.

4. Соціялістичний наступ на капіталістичні елементи в нашій країні викликав скажений опір тих елементів. В літературі про село цей опір відбувся у псевдоселянській, хуторянсько-куркульській літературі (Івченко, Осьмачка й інші). Буржуазно-міщанське ставлення до села як до єдиної дикунської стихії відбилося в оповіданнях Досвітнього, Йогансена й інш. Буржуазно-хуторянська література просякнута сентиментальними планами за минулим романтизуванням давнини, вона відображає село як недиференційовану цілість. За центральний образ цієї літератури є образ сердобольного інтелігента, що вболіває за «меншим братом».

На жаль, наша марксистська критика взагалі недостатньо висвітлює процес диференціяції літератури про село, мало бореться проти виявів клясово-ворожих тенденцій у цій літературі. «Плугові» надалі треба повести рішучу боротьбу з буржуазно-хуторянською літературою, показати, як клясово диференціюється література про село.

5. Творення нового стилю доби вимагає, насамперед, глибокого засвоєння марксо-ленінської науки і на цій базі сміливих художніх шукань і експериментів, критичного студіювання літературної спадщини минулих епох, широкої теоретичної літературознавчої обізнаности письменника. Проблема стилю конкретизується в таких своїх головних складових частинах: художня метода, тематика, образ, жанр, стилістика, композиція, емоціональна цілеспрямованість твору і т. інш.

6. Питання художньої методи — кардинальне питання творчости. В художній методі письменника виявляється ставлення його до світу, ступінь відповідности його світогляду до об'єктивної діялектики, до діялектики нашої соціяльної дійсности. Уперта робота над виробленням творчої методи, що конкретизується в стилі, — одно з найважливіших завдань і цілої спілки, й кожного письменника зокрема. Діялектико-матеріялістичний підхід до дійсности, глибоке розуміння конкретної різноманітности й своєрідности суспільних явищ на кожному відтинку часу, уміння схопити основну тенденцію процесу, отже, широкий діялектико-матеріялістичний світогляд письменника й глибоке розуміння політичних завдань моменту — ось філософська база для творчої методи письменника. Діялектико-матеріялістичний світогляд забезпечить письменника від того догматизму й пережитків народницького ідеалізму, що в чималій дозі ще трапляється у творчості усіх радянських письменників, у тому числі й плужан.

Між іншим, «Плуг» вважає за потрібне заперечити проголошення художньої методи психологічного реалізму як стовпового шляху пролетарської літератури. Ця некритично запозичена від бужуазної літератури метода, що конкретизувалася в гаслі «живої людини», не відповідає завданням пролетарсько-селянської літератури. Гасло «живої людини» є гасло позаклясове, воно відтягає письменника від актуальних завдань як учасника клясової боротьби, змазує цю боротьбу.

Література реконструктивної доби має показувати клясову людину в її перебудовній акції, у виробничих процесах, в яких людина, переробляючи зовнішній світ, переробляє себе саму, а насамперед в конкретних діях клясової боротьби.

7. Щодо тематики плужани виявили себе як активні співучасники нашого соціялістичного будівництва на селі. За доби відновного періоду плужанська творчість відбивала нові соціяльні процеси на селі, боротьбу незаможницько-середняцьких мас проти куркуля за новий побут, за нові виробничі відносини. Знайшли своє відображення в плужанській творчості й картини громадянської війни. Тут ми маємо вже не тільки художнє відображення окремих епізодів громадянської війни, а й спроби подати широкі синтетичні полотна.

8. Реконструктивні процеси на селі, процеси масової колективізації, знищення глитайні як кляси поставили перед пролетарсько-селянськими письменниками нові великі й відповідальні завдання. З'їзд констатує, що плужани вчасно перебудували свою роботу відповідно до актуальних потреб реконструктивної доби. Пролетарсько-селянські письменники вже взялися до відтворення реконструктивних процесів на селі, хоча треба сказати, що плужани, як і вся радянська література, ще відстають від соціялістичних темпів, не встигають йти в ногу з добою.

9. За один з найважливіших компонентів стилю є образ. Буржуазна література брала за центральний образ індивідуального героя, протиставляючи його юрбі, часто даючи йому розвиток не в напрямку до суспільства, а від нього. Пролетарсько-селянська література рішуче заперечує цей підхід, цей індивідуалізм, даючи в образах окремих персонажів образ героїчної кляси революціонера-будівника. Образ соціяльних груп села і міста, що згуртовані в єдиному революційно-будівничому пориві, що на наших очах перетворюють старе село, — це стрижневий образ пролетарсько-селянської літератури за доби реконструкції. Цей образ, всупереч меншовицькій теорії Переверзева[770], перебуває в постійній динаміці клясової боротьби, у постійному діалектичному рухові, і відобразити цю діялектику образа є головне завдання письменника.