TextBook Теоретичні вигадки про індивідуальний психологізм як наш курс в літературі в корені суперечить методологічним настановам Леніна і неминуче веде до відриву від актуальних проблем соціялістичного будівництва і клясової боротьби, що чудово демонструється в деяких романах, зосібна в «Рождении героя»[786].
Неленінські настанови у питаннях теорії культури виявилися й на критиці й на художній творчості. Критика стоїть, як правило, на дуже низькому теоретичному рівні, явно відстає від художньої творчости. Якщо в літературі ми маємо за останній час значні художні твори («Клим Самгин» Ґорького, «Разгром» Фадєєва[787], «Бруски» Панферова, «Разбег» Ставського[788] і інш.), то не можна говорити про аналогічні успіхи в галузі літературної критики.
Грубих політичних помилок припущено і в ставленні до попутників. На сторінках керівного журнала «На литературном посту» в низці статей культивувалася явно «лівацька» настанова — «не попутник, а союзник або ворог» (№ 2. —1931 р.). Явно не розуміючи процесу повороту письменників, журнал виставляє гасло «союзник або ворог — от основна постанова питання, яку ми даємо тепер» (№ 11.— 1931 р.).
Розвиваючи цю неправильну настанову журнала, тов. Авербах намагався підвести під неї теоретичну базу. Схематизуючи й вульгаризуючи лінію партії щодо інтелігенції, він пише: «Йти сьогодні з революцією, — інакше кажучи, значить бути певним у можливості побудови соціялізму в нашій країні. До тих, хто йде з революцією, чи підходить назва „попутник“ — хіба це не союзник». Всіх останніх радянських письменників, не підігнаних під цю формулу, відкидається в табір контрреволюції: «хіба це не супротивник, не ворог, не агентура клясового ворога» («Из Рапповского дневника»). Так методами голого адміністрування розв'язується проблема «попутництва». Завдання переробки й перевиховання попутників знімається. Але таке трактування питання в корені суперечить лінії партії. Остання ухвала ЦК про перебудову літературно-художніх організацій всім своїм вістрям скерована проти «лівацького» вульгаризаторства, спрощенства у ставленні до попутників, що стоять на плятформі радянської влади.
Партія неодноразово давала керівництву РАПП вказівки про потребу рішучої перебудови своєї роботи, наближення її до завдань соціялістичного будівництва. Багаторазово зазначалося на те, що РАПП не адміністративна, а ідейно-виховна організація. Зазначалося на потребу розгортання самокритики, на потребу об'єднати всі сили пролетарської літератури й критики на принципових позиціях. Одначе всі ці прямі й непосередні вказівки партії значною мірою не було виконано.
От чому так своєчасна увага ЦК про ліквідацію РАПП і ВОАПП, про об'єднання всіх письменників, що підтримують плятформу радянської влади і прагнуть брати участь в соціялістичному будівництві, в єдину спілку радянських письменників з комуністичною фракцією в ній. Ухвала ЦК дає рішучу спонуку до ліквідації групової відокремлености, гурткової замкнености, елементів родинности й необ'єктивности критики. Письменники, що співчувають соціялістичному будівництву, разом з пролетарськими письменниками увійдуть до єдиної спілки радянських письменників. Створюються умови підвищити художню літературу на вищий ступінь для справжньої принципової, розгорнутої боротьби з антипролетарськими, опортуністичними тенденціями й течіями в художній літературі й мистецтві.
Перед спілкою радянських письменників і її комуністичною фракцією стоїть величезної важливости завдання — створити високохудожню, соціялістичну своїм змістом літературу. Спілка письменників повинна буде забезпечити такі умови творчости, виховати такі кадри, щоб у недалекому майбутньому могла з'явитися література насправді достойна кляси, що героїчно здійснює побудову нового безклясового суспільства.
Гасло — за соціялістичну літературу, за Магнетобуди[789] в літературі повинно стати прапором спілки письменників. Пролетаріят під керівництвом компартії будує соціялізм, створює соціялістичну культуру. Література є частина загального фронту культурного будівництва. Пролетарська література, що правильно відбиває соціялістичні взаємини, які уклалися й укладаються, безперечно своєю суттю є соціялістична. Одначе не вірно цілковито ототожнювати пролетарську літературу доби переходового періоду соціалістичною своєю суттю з літературою соціалістичного суспільства.
Перед спілкою радянських письменників повстають велетенські завдання в зв'язку з другою п'ятирічкою. Важливішим політичним завданням другої п'ятирічки є ліквідація капіталістичних елементів і клясів взагалі, побудова безклясового соціялістичного суспільства й перетворення всіх трудящих на активних і свідомих будівників соціалізму. Письменники повинні усвідомити всі процеси боротьби пролетаріату за знищення кляс і за побудову соціалізму у всій їхній конкретності й суперечності. Художник повинен відтворити не голу схему боротьби й будівництва, а зобов'язаний показати діялектику життя, боротьби й будівництва, труднощі на цьому шляху і героїчне їх переборення. Художник повинен все це показати на конкретних прикладах, піднімаючися в своїх узагальненнях до вершин філософської думки марксизму-ленінізму.
Зробити все це можна, неухильно працюючи над засвоєнням філософських основ марксизму-ленінізму, зрозумівши й втіливши в своїй творчості всю силу, могутність і всебічність життьової правди марксової діялектики. Досвід соціялістичного будівництва вже такий багатий, соціялізм вже такою мірою проник в повсякденне життя, в роботу, у взаємини між людьми, що є всі дані, якщо письменник володіє методом матеріялістичної діялектики, для художнього прозирання в майбутнє, яке будується сьогодні.
Спілка радянських письменників управиться з цими завданнями тільки за доконечної умови, що її кадри найактивніше вімкнуться в повсякденну боротьбу за соціялізм на всіх її ділянках.
Жорстока клясова боротьба, яку пролетаріят провадить на всіх ділянках соціялістичного будівництва, не може бути обійдена радянським письменником. Він повинен показати цю боротьбу в художній формі як активний і непосередній учасник боротьби. Тільки в цьому разі він зможе дати художньо-мотивований твір, дати справді художнє відбиття дійсности, дати твір високої художньої якости, класової насичености та ідеологічної витриманости.
Показати в художній творчості ролю комуністичної партії в будівництві соціялізму, відтворити на художньому полотні її славну й неповторну історію, дати героїв далекого минулого, героїв громадянської війни, героїв сьогоднішнього дня — передовиків ударників, ударних і госпрозрахункових бригад, колгоспників, що провадять активну боротьбу з куркульством і за організаційно-господарче зміцнення колгоспів, комсомольських і комуністичних осередків,— що може бути багатше цього силою подій для художника.
Перед спілкою, особливо перед її комуністичною частиною, стоїть завдання вести правильну лінію щодо попутників, усіма способами притягаючи їх на бік пролетаріяту, втягуючи їх до активної участи в соціялістичному будівництві, допомагаючи їм оволодіти марксо-ленінською методологією, одночасно даючи рішучий відсіч класовим ворогам в ділянці літератури.
Значно ширше змістом і розмахом, ніж дотепер, стоїть завдання виявляти й виховувати нові покоління пролетарських письменників і художників із передовиків-ударників робітників і колгоспників.
Супроти замкненого гуртківництва і нав'язування думки того чи того літературного угруповання всім письменникам в спілці письменників повинно найти місце змагання творчих напрямків і течій, справді принципова критика ворожих пролетаріятові тенденцій в художній літературі.
Дуже відповідальне завдання покладається на літературну критику. Критика повинна допомагати письменникові піднестися на вищий ступінь творчости. Критика це може зробити, якщо самі критики серйозно поставлять перед собою завдання теоретичної боротьби.
Під прапором боротьби за генеральну лінію партії, на основі участи в будівництві соціалізму, в боротьбі з класовими ворогами й опортуністами всіх мастей, на принципах високої ідейности, втягнення й прилучення до творчої діяльности щонайширших трудящих мас єдина спілка радянських письменників як загін культурної революції піде до нових, вирішальних успіхів!
Резолюція поширеного секретаріату «Плуга»[790]
4 травня 1932 р. Про реалізацію постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р.
Поширений Секретаріят Всеукраїнської спілки пролетарсько-колгоспних письменників «Плуг» разом з активом Харківської організації, заслухавши постанову ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 р., постановляє:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори» автора Пилипенко С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Документи та матеріали“ на сторінці 21. Приємного читання.