Розділ «Вибрані твори»

...узяв її за крильця, зневажливо подивився на крильця і кинув її в помийну яму, де рились бродячі міські пси.

Хто ластівки? Хто не ластівки?

Був в «Дорозі» сон голубиний і «розтанув сон (лебедине крило) над містом» (с. 190).

Над містом.

Отоді Хвильовий запитує свого читача: чи виконав я своє завдання? Га?

А проф. Білецький каже, що читач мовчить. Мабуть, він (читач) з ластівок.

Проте проф. Білецький ще каже:

Про його книгу говоритимуть чимало: різноманітне коло емоцій і думок, що вона викличе в свідомості читачів, знайде відповідний відгук критичної літератури.

Так: треба про кожний етюд, треба про всі разом. Як про Тургенєва. Тут більше, тут глибше і ширше. Як не глибше, коли «зав'язка — революція, розв'язка — соняшний вік». Соняшний вік у «Синіх етюдах». Сині — веселі, сумні, хмарні, соняшні. От які сині — вони після жовтня, вони до розв'язки через радісну уперту працю.

Так ми. І ось чому Хвильовий каже (с. 25):

Переспівувати — не творити, а малпувати. І читач — творець, не тільки я, не тільки ми — письменники. Я шукаю і ви шукайте.

Я — читач. Я шукав. Всього не обіймеш. Але не хотів творити, хотів малпувати. Про Хвильового по Хвильовому[634].

Чи виконав своє завдання? Га? Не питаю читачів — вони творитимуть кожен.

Питаю себе.

І кінчаю:

— Ходить Хвильовий по бур'янах революції, носить соняшну вагу, щоб висушити болото, а яке — ви знаєте.

__________

А «Синя трясовина» — теж добре, бо трясовина. Тільки синій — це ще мудрий, той, хто дивиться глибоко. А трясовина — зверху.

---

[Рецензія на книгу Ю.Шпола «Верхи».][635]

---

Юльян Шпол. Верхи. — Видавництво «Гольфштрем». Київ — Москва — Берлін, 1923, стор. 48

«Автор мав нещастя жити, як усі: — од колиски аж до 20 з гаком літ. Бовтався в настроях. Низав їх на віршований спис. Нанизане, потасувавши, видає», — отаке пробачіння Юльян Шпол дає в «Ante scriptum» до «Верхи». А звичайно, пробачіння, бо як же:

«Книжку свою колупаю, щоб молотом блазнів по скронях». (48).