Розділ «Вибрані твори»

— На те єсть семафор. А нещасні випадки завжди бувають — це теж відомо.

Отак само Марія дивується, чому це цим навантаженим людям завжди все ясно?

Іще є про семафори в Хвильового, та ми про тих, що без рейок. От були: і Наталка, Оксана.

А ще є в «Бараках, що за містом» Оришка. Гигикає й борюкається на ліжкові з Юхимом. Живе, робить, чого природа потрібує. І Стєньки (під віями слив'янка кипить).

А сором — де сором? — Природньо, людяно.

І, чуємо, лементує Хая в «Свині», не прийнявши Карла Івановича, бо прийшов без подушки (ге, це не солома!).

Що мені робити, скажіть, що мені робити... Пропала Ялта!.. Що я буду робити без совнаркомки?

Так і Яблучкина. Так і Христя, що їй та ж Хая «протеже» вишукала. Тіло — засіб. Тіло — крам.

І жіночі хороби. І бруд. А за спиною у Вівді ввесь час дитина. Дарма! І кортить, і болить, і себе, і других дурить. Знов патологія. Дитина ще й заважає. От:

Біля Чумаківської Комуни проходять і тіні минулого — черниці чорні (тепер живуть невідомо де, а в манастирі церква й дитячий будинок).

Недалеко й калюжа, а в калюжі вовтузиться сонце, як порося.

Іноді сонце заверещить золотом, і тоді на мозок спадає гаптований серпанок.

До Андрія підходить Варвара і оповідає про яму: недалеко яма, куди черниці скидали колись живих, «незаконних» немовлят: опороситься черниця і запричаститься тайни вбивства.

А потім Валентина з Чумаківської комуни завагітніла, а треба їхати до центра на відповідальну роботу.

І рішила робити операцію. Але це так противно! Валентина згадувала яму, що біля комуни, і черниць.

І ще було так противно.

А Же прийшла й сказала:

— Нічого, Валько, то не вбивство, коли цього вимагають інтереси суспільства.

Валентина:

— Не те, Же, ні не те! Ммені нне того!