Розділ «Глава 4»

У цей час синій стовп енергії кинувся в небо, а по вітражу вікна потекла вода. Публіка у дворі Школи радісно закричала і заплескала. «Ну, не можуть ці маги без яскравої мішури для простих людей», — подумав Нік і відправився виконувати прохання Гуру.

Директора і Зонколана він швидко знайшов у сусідньому залі в колі інших магів, які щось жваво обговорювали.

— Вибачте, директоре, що втручаюся, — нахабно розштовхавши інших магів прорвався в середину учень. — Але Гуру просив вас і Магістра Зонколана пройти до порталу. Він хоче поговорити з вами.

Ці прості на Землі слова викликали ефект вибуху бомби в групі магів. Настала пронизлива тиша і на всіх обличчях вилізло велике здивування. Ніку було цього не зрозуміти, але, очевидно, для решти така новина була шоком. Нік знав, що Вищий дуже рідко розмовляє з магами, та його здивувала така реакція на це запрошення. Пауза швидко минула й понісся шепіт та фрази з усіх боків.

— Так, шановні маги. Тихіше. Що за поведінка? — намагався заспокоїти всіх директор. Але на магів це слабо подіяло. Всі обговорювали це незвичайне запрошення на бесіду. — Зонколане, ходімо, друже. Не варто змушувати Вищого довго чекати.

Директор і Магістр вирвалися з кола магів та пішли в зал порталу. Зонколан в останній момент висмикнув з групи Ніка та безцеремонно потяг за собою.

— Ніку, ти не міг нам це з директором сказати наодинці? Тепер на півроку розмов буде. Та й ті, кому цього не слід було знати, всі мізки нам виїдять, — суворо сказав глава клану.

— Ну, вибачте. Я не знав, що звичайне запрошення Вищого справить такий ефект. І мені з вами туди не треба. Мені ще Хранителя треба покликати. Його теж викликає керівництво, — зло пожартував Нік у відповідь.

— І Хранителя? Щоб це значило? — здивувався директор настільки, що зупинився перед дверима в зал порталу.

— Слухайте. Що ви всі так перелякалися, ніби вас зараз карати будуть? Мало про що з вами хоче переговорити Вищий. Може, про погоду або про моду. Не весь же час мені передавати його слова. А то якийсь зіпсований телефон виходить, — здивувався учень такій реакції магів.

— Що виходить? — перепитав Зонколан, так і не зрозумівши останню фразу.

— Нічого. Не забивайте собі голову дурницями. Ідіть і все взнаєте, — Ніку мало не силою довелося заштовхувати магів в зал порталу.

Виконавши першу частину прохання Вищого, Нік хотів відправитися виконувати другу, але, вийшовши в коридор, потрапив в оточення магів, які були присутні при його ефектній передачі прохання Вищого. Всі одночасно накинулися на нього з різних сторін з питаннями.

З криками «Я нічого не знаю» і «Мені треба поспішати» Нік прорвався крізь натовп зацікавлених магів та відправився до Хранителя. Багукхан був на місці і дрімав, сидячи у себе за конторкою.

— Багукхане, прокидайся, — почав трясти Хранителя Нік.

— Що тобі треба, невгамовний? — загарчав у відповідь Багукхан. — Дай мені, старому, спокійно відпочити.

— Це моя фраза. Тобі вона не підходить. Ти ще всім нам, молодим, фору даси, — пожартував у відповідь. — Тебе кличе Вищий. Хоче з тобою переговорити.

— І що треба цьому хитрому ляльководу? — без тіні подиву і пієтету запитав маг.

— Не знаю. Може, йому набридло новини через мене передавати. Теж мені, знайшли кур’єра, — підтримав іронічний тон Нік.

— Гаразд, пішли поговоримо з ним, — Хранитель вийшов з-за стійки і пішов на зустріч з Вищим.