Розділ «Глава 4»

— Пробачте, що не попередив, — вирвав із заціпеніння він вчителя.

— Це ж просто вражаюче, — повторював професор, обходячи Ніка, переконуючись, що вогонь не завдав йому ніякої шкоди.

— Ну, не знаю, — скромно сказав Нік. Його, звичайно, тішила така реакція людей на цю його властивість, але вже починали втомлювати їх нескінченні захоплення тими здібностями, які дало йому Зерно. — Так вийшло. Це мені дісталося в додаток до всього. А що з цим робити, я поки не знаю.

Захоплений таким відкриттям, професор Влам ще годину бігав навколо Ніка, даючи йому різні завдання та спостерігаючи, як той купається у початковому вогні. На щастя Ніка, через годину у нього практично закінчилася магічна сила та й фізично він відчував себе наче його вичавили на величезній соковижималці. Тільки повне магічне безсилля учня змусило професора зупинитися. Радість вчителя викликала зовсім інші почуття у Ніка. Він розумів, що тепер його будуть ще більше змушувати займатися. Професор Логі Влам отримав прекрасного піддослідного кролика для своїх викладацьких талантів і це зовсім не тішило учня. Але втома і можливість піти відпочивати затьмарила всі майбутні недоліки цього випробування.

На щастя, всіх новачків шостий день тижня зробили днем відпочинку для них. Їм скасували заняття, випробовування закінчилися. Тепер ті мали можливість відпочити і запастися магічною силою перед майбутньою ініціацією. Після обіду всіх їх зібрали в класі та довго і докладно розповідали, як пройде на наступний день процедура ініціації. Нік навіть не робив вигляд, що слухає. В останньому ряду він без найменшого каяття совісті нахабно дрімав після ситного обіду.

Пропустивши все, що говорили про ініціацію, Нік вирушив до себе в кімнату відпочивати. Виявилося, що там його чекав приємний сюрприз. Майстри Ілтзе та Окертуз виконали свою роботу і поряд з дверима стояли всі частини його задумки. Із задоволенням провозившись півгодини, він отримав чудовий умивальник у себе в кімнаті. Тепер йому не треба буде разом з півсотнею інших учнів вранці приводити себе в порядок. Він потроху привносив зручності з минулого життя в нове. Набравши води, Нік випробував своє творіння. Все працювало відмінно. Задоволений він рушив прогулятися в сад, щоб відволіктися і трохи відпочити.

Ініціація повинна була початися після обіду. Півдня їм ще дали на підготовку, останні інструкції та накопичення магічної сили. Нік, на відміну від інших новачків, абсолютно не хвилювався, бо для нього це був скоріше спектакль, а не реальна ініціація.

Зал очікування перед порталом був забитий магами і учнями. Маги повинні були супроводжувати своїх учнів навіть в процесі ініціації, щоб підживлювати їх магічною силою. Того, що могли поки накопичувати початківці, не вистачало для ініціації. Поруч з ним стояла Квіта. Дуже красива. Він не міг відірвати від неї погляду. Це бентежило магесу, тому вона постійно робила йому зауваження і відверталася.

За стіною залу, з вулиці, чувся шум натовпу. Процедура ініціації була святом для міста і всієї країни. З’їжджалися родичі новачків, щоб підтримати їх. Прибували маги кланів. З міста приїхали представники короля та всі бажаючі, яким подобалася сама церемонія. І дійсно, все було організовано, як пишне видовище. У момент, коли учень закінчував повну ініціацію, в небо виривався стовп світла кольору магії учня, а на великих вітражних вікнах залу з’являвся вид магії. Це текла вода, якщо був маг Води, палав вогонь для своїх магів, з’являлися гори, якщо учень мав здібності до магії Землі. І так для усіх видів магії. Щоб не порушувати видовище, навіть для тих учнів, які не мали магічного Зерна, рада викладачів вибирала той вид магії, де хоч якось міг себе реалізувати учень. Тому великий двір Школи був заповнений майже повністю охочими подивитися на таку виставу.

Всі п’ятнадцять нових учнів Школи проходили сьогодні ініціацію. Нік мав бути останнім. Тривале очікування свого часу стомлювало і дратувало. Тільки те, що поряд була Квіта, хоч якось полегшувало чекання. Щоб не заснути, він час від часу діставав її своїми жартами та підколами. Квіта не могла бурхливо на них реагувати, а повинна була себе стримувати і вести себе як викладач, але все одно червоніла, ніяковіла і весь час намагалася його вгамувати. На її щастя та величезне полегшення, всі учні, крім Ніка, вже пройшли ініціацію і настав час йому відправлятися на нову зустріч з Вищим.

— Здрастуй Ніку. Радий тебе бачити, — пролунав в голові у нього голос Вищого. Він побачив, що той сидить за своїм незвичайним пультом, яким він керував людьми, магами, державами і, напевно, навіть цілими планетами.

— Привіт, Гуру, — безцеремонно привітався з Вищим Нік, ніби той був другом, а не напівбогом. Учень розумів, що це не зовсім правильно, але він робив це навмисно, щоб показати своє ставлення до Вищого. — Як твої справи?

— Добре. Як тобі початок навчання в Школі? — запитав Гуру, зовсім не образившись і підтримуючи манеру розмови. Ніку навіть здалося, що Вищому приємно таке спілкування на рівних.

— Якщо чесно, то все частіше з’являється бажання все кинути та втекти, — відверто зізнався учень. — Я вже не в тому віці, щоб сидіти за партою та носити шкільну форму. Напружує мене це сильно. Також виявилося, що вчитися без допомоги Ліни не так приємно і легко.

— Вчитися завжди нелегко. Зате результати можуть бути приємними. А в твоєму випадку ще й корисними.

— Та яке там корисними. Знаєш, я не можу поки зрозуміти, як мені може все це згодитися, коли буде війна, якщо в Школі не вчать бойової магії. Я ще можу зрозуміти, що можна там кинути на ворога вогненну кулю, але з іншими видами що робити? Навіщо вони? — поставив він запитання, яке його особливо хвилювало.

— Ти занадто поспішаєш. Неможливо навчитися всьому одразу. Поки ти повинен навчитися найпростішим заклинанням і діям. Без базових знань та навичок хороший маг не може народитися. Все, чому ти навчишся в Школі, буде тобі корисним надалі. А що стосується бойової магії, то пізніше ми повернемося ще до цього питання. Гаразд, щось ми забалакалися. Поклич мені, будь ласка, директора Хегана і Магістра Зонколана. Хочу з ними поговорити. А після них ще й з Хранителем.

— Добре, покличу. Радий був тебе бачити. Ти не забудь зобразити на публіку мою ініціацію. Сподіваюся, пам’ятаєш, що в мене основна це магія Води? — нагадав Вищому мету цієї зустрічі.

— Молодець, що нагадав. Ще один невеликий подарунок від мене, — зупинив його Вищий. — Пам’ятаєш те татуювання — заклинання переміщення, що я зробив тобі? Так ось у нього є ще одна властивість. Якщо тобі треба буде зі мною зв’язатися, то досить влити в нього трохи магічної сили, не промовляючи ніяких заклинань, і я відповім тобі. Правда, це можна робити тільки в порталах. Ну а якщо мені треба буде з тобою зв’язатися, то знак почне світитися та стане теплим.

— Добре, буду знати. Якщо стане сумно і захочеться з кимось поговорити, буду дзвонити тобі, — не втримався від жарту Нік і перервав зв’язок з Вищим.