Розділ «Глава 4»

— Давай сідай поруч та пригощайся. Я вже їх стільки з’їв, що скоро лусну, а ти мене врятуєш, — сказав Нік та посадив її поруч. — Вибирай, які більше полюбляєш. Там різні. І з м’ясом, і з яйцем, і солодкі.

Він посміхався, дивлячись, як дівчинка захоплено перебирає пиріжки, вибираючи улюблені смаки.

— Ой! Вони такі смачні. Це точно з крамниці тітоньки Роли. Мені тато на свята їх купує. Смачнючі, — радісно базікала Істер з повним ротом. Через що Нік насилу розбирав слова. Але щаслива фізіономія маляти говорила краще за всі слова.

З будинку у двір з шумом і веселими криками вивалилася дивовижна компанія. Два здорових бородатих дядьки та хлопчина років десяти. Придивившись, зрозумів, що перед ним два гноми. Весело лаючись та штовхаючись, вони зупинилися, побачивши Ніка і Істер. Хлопчик, підбігши до них, сердито почав лаяти малу.

— Істер, як тобі не соромно? У чужої людини випрошувати пиріжки. Тебе що, вдома не годують? — грізно промовив він.

— Тихіше, тихіше, молодий чоловіче, — зупинив його Нік. — Ти даремно лаєшся. Це я попросив Істер допомогти мені впоратися з такою кількістю пиріжків. А то я вже сам півкошика з’їв. Запрошую і тебе з друзями приєднатися, тут пиріжків багато — на всіх вистачить.

— Вибачте, — знітився хлопчик. — Я не знав. Зараз ми руки помиємо і підійдемо.

Він підбіг до гномів та щось їм шепнув. Разом вони, продовжуючи штовхатися та обливаючись, вимили руки, обличчя, витерлися рушником та підійшли до Ніка.

— Мене звати Ігве, — представився хлопчина, а потім по черзі представив гномів. — Це Еред Сталевий Візерунок і Рун Гострий Меч.

— Ага, візеруночок, — сказав гном на ім’я Рун, розсміявшись, за що негайно отримав кулаком по ребрах від почервонілого Ереда.

— Не дивуйтеся. Рун весь час дістає Ереда його ім’ям. За що отримує стусани. Але більших друзів, ніж ці двоє, годі шукати, — пояснив ситуацію малий.

— А мене звати Нік. Я тут у справах вирішив заглянути до Майстра Окертуза. Радий нашому знайомству, — представився Нік. — А тепер давайте сідайте та допомагайте Істер знищувати пиріжки.

Дитину і гномів два рази просити не довелося. Вони задоволені почали вибирати собі пиріжки, не забуваючи перелаюватися та штовхатися. Вибравши собі по кілька штук, вони сіли і з апетитом заходилися їсти. Нік з посмішкою спостерігав за цією дивовижною картиною. Він кілька разів бачив гномів в Школі, але так близько зіткнувся з ними вперше. Правда, після зустрічі з демоном Атавхаї мало що могло його здивувати ще сильніше.

— Гей, що це за розбійний напад на покупця, — з будинку вийшов чоловік середніх віку і швидко попрямував до компанії. — Пробачте, будь ласка, моїх помічників та невихованих дітей. Я зараз їх прожену.

— Непотрібно цього робити, — відповів Нік. — Це я їх запросив допомогти мені впоратися з цілим кошиком пиріжків. Я купив на ринку, з’їв половину, а на решту сил та місця в животі вже не вистачило. Ви, напевно, Майстер Окертуз?

— Так, це я. Ви щось хотіли купити? Вибачте, я зараз помию руки і все вам покажу. Ігве, швидко допоможи мені, — звернувся він до сина.

Вони відійшли в куток і там Ігве допоміг батькові вимити руки та обличчя. Не встигли вони закінчити, як з дверей будинку вийшла красива молода жінка, яка з німим докором завмерла на порозі, побачивши, чим займаються гноми і Істер. Вона вже хотіла почати лаяти їх за таку поведінку, але Нік встиг її випередити.

— Якщо ви хочете їх лаяти, то не варто. Це я сам їх запросив перекусити. З задоволенням вас і Майстра Окертуза запрошую скласти нам компанію. Мене звати Нік.

— Раті, а давай принеси щось запити, а то будемо давитися в сухом’ятку, — посміхнувся Окертуз жінці. — Коли вже так сталося, то не будемо відмовлятися від запрошення гостя. Ніку, це моя дружина Раті. А з моїми неслухняними дітьми та помічниками ви вже, напевно, встигли познайомитися.

— От і добре. Давайте трохи перекусимо. Справами зайнятися ще встигнемо, — сказав у відповідь учень.