Розділ «Глава 2»

— Я тільки лікувати можу, та й то далеко не все, — крізь сльози сказала дівчина. — Вона втратила майже всі життєві сили.

Нік подивився на наставницю. Поруч біля стіни лежав ангел без свідомості. У голові спливла картинка того випадку з отруєнням хлопця, і як Ліна його рятувала. Рішення прийшло саме. Тільки кров мага може врятувати Ліну. Він озирнувся, щоб знайти ніж. Поряд лежав меч ангела. Нік все-таки вирішив не ризикувати. Мало що може зробити з ним меч. У демона була маленька ранка, а чим все закінчилося. У кутку він помітив стіл, на якому стояли ліки, настоянки та інші засоби, які із собою привезла Ліна. Там лежав і невеликий ніж, який Аня часто використовувала для очищення та подрібнення інгредієнтів настоянок. Він підбіг до столу і схопив його. Аня практично лежала на нерухомій Ліні і ридала.

— Аню, відійди! — крикнув він. — Я спробую останній спосіб врятувати Ліну.

Нік підійшов до мольфарки і став над нею. Він не знав, чи треба говорити якесь заклинання, чи ні. Він просто полоснув лезом по зап’ястку лівої руки. Кров хлинула з рани, і він направив її на Ліну. «Господи, допоможи!» — шепотів Нік. На його подив, кров не долітала до тіла Ліни, а, ніби потрапляючи на невидиму перешкоду, вбиралася і зникала. Нік не знав, чи допоможе це і скільки треба крові. Він відчував, як із кров’ю витікають з нього його сили. Він подивився на Ліну і побачив, що її стан почав змінюватися. Вона стала більш рівномірно та глибоко дихати, а на щоках з’явився слабкий рум’янець. Нік зрозумів, що найстрашніше вже позаду. Схопив рушник, який йому простягнула Аня, і сильно перетягнув руку. Кров трохи зупинилася. Залишалася тільки слабкість. Тут під стіною почав ворушитися ангел, про якого всі вже встигли забути. Не знаючи, як той поведеться, коли прийде до тями, Нік вирішив швидше піти з будинку.

— Аню, терміново забирай все найважливіше їдемо звідси! — викрикнув він. — Я візьму Ліну. Тільки швидше!

Учень підійшов до Ліни і взяв її на руки. Боліла порізана рука. Він скривився, але не зупинився. Обернувшись, оглянув кімнату. Аня швидко збирала речі зі столу. На підлозі лежав без свідомості лісник, а біля стіни вже приходив до тями ангел. Нік зробив крок і на щось наступив. Подивившись під ноги, побачив, що стоїть на мечі ангела.

— Аню, кидай все неважливе, заберемо завтра. І захопи, будь ласка, меч.

— Так це ж меч ангела! — Аня злякано подивилася на Ніка.

— Нічого. Річ хороша. У господарстві згодиться. Та й думаю, він допоможе нам відповісти на багато питань про те, що тут сьогодні сталося. Забирай його. Потім Ліна вирішить, що з ним далі робити.

Він повернувся і, дбайливо утримуючи Ліну на руках, швидкими кроками вийшов надвір. За ним бігла Аня, притискаючи до грудей те, що вдалося забрати зі столу і золотий меч. Біля машини на них чекав розгублений і переляканий Іван. Він миттєво зрозумів, що треба робити. Розкривши задні двері перед Ніком, він кинувся на водійське сидіння. Нік дбайливо вклав Ліну на заднє сидіння, поруч сіла Аня, поклавши голову Ліни собі на коліна, підтримуючи її. Нік ледве встиг скочити на переднє сидіння, як машина, гуркотом розірвавши нічну тишу, зірвалася з місця і помчала до будинку мольфарки.

— Ніку, там залишився той чоловік, до якого ми їхали. Ми ж його там кинули. Що ж з ним буде? — запитала Аня, коли трохи заспокоїлася.

— Аню, судячи з того, що сталося, з ним має бути все в порядку. Невже ти не зрозуміла, що це було все спеціально влаштовано. У ньому був демон, який намагався вбити Ліну. Зараз демона вже немає. Тому чоловік прокинеться здоровим, як і раніше. А ось чому там так вчасно з’явився ангел, це ми спробуємо потім з’ясувати у Ліни, коли вона видужає.

— Ти думаєш, що вона одужає? — з хвилюванням запитала Аня.

— Я дуже на це сподіваюся. Дома оглянеш її ретельніше. Але те, що їй стало краще, — це факт.

Розмова обірвалася. Далі їхали в тиші. Іван намагався вести машину максимально обережно, щоб не нашкодити Ліні, і, на радість усім, незабаром у світлі фар з’явився будинок мольфарки. Водій під’їхав під самий ґанок і відразу кинувся до Ліни, взяв її на руки і поніс до хати.

— Іване, несіть Ліну в її кімнату. Я її там огляну, — крикнула йому в слід Аня.

Вона підібрала з підлоги машини речі, які встигла захопити з дому хворого і пішла слідом. Нік заглянув в машину перевірити, чи не забула чого Аня. На підлозі сиротливо поблискував золотий меч. Він підняв його, покрутив у руці і пішов в будинок.

— Подивимося, чи зможеш ти дати нам відповіді на деякі питання, — сказав він, звертаючись до меча. — Будемо сподіватися, що проблем ти нам не додаси.

У будинку відчувалася напруга і паніка. Іван і Галина метушливо бігали то в кімнату Ліни, то в лазарет, то на кухню, приносячи Ані потрібні предмети. Нік хотів було зайти, але Галина передала прохання Ані поки не турбувати їх. Він сходив на кухню, заварив собі чаю, зробив бутерброди і розташувався у вітальні. Не знаючи до кінця причин і наслідків того, що сталося, він вирішив цієї ночі не спати, а вартувати у вітальні. Невідомо, що могло бути, або хто може з’явитися після такої події. Через деякий час паніка в будинку помалу вщухла, всі заспокоїлися. Галина була зайнята на кухні, Іван вийшов у двір, щоб загнати машину в гараж. Нік зручно вмостився в кріслі і став чекати. Через годину до нього спустилася Аня.

— Ніку, Ліна прийшла до тями і просить, щоб ти до неї зайшов, — сказала дівчина. — Тільки, будь ласка, недовго. Вона дуже слабка. Їй треба виспатися і набратися сил.