Розділ «Глава 2»

— Ну, досить милуватися собою, — збила його Ліна, побачивши, що він розглядає себе. — Тепер ти повинен зробити так, як я тобі сказала. Спробуй подумки зачерпнути енергію, яку ти бачиш всередині себе, і просто виплеснути її через руки. З цим зором ти прослідкуєш, як це відбуватиметься. Ну, і я подивлюся.

Нік зосередився на срібній рідини всередині себе, вдихнув і спробував подумки послати частину її через руки. Він бачив, як рідина ніби почала підніматися у ньому, і злякався, що зараз захлинеться в ній. Концентрація пропала, і магічна сила повернулася на місце, не дійшовши до рук. Він спробував ще раз. І знову страх не дав йому виконати завдання. Він розлютився на себе. Подумки обізвав себе боягузом і спробував ще раз. І цей раз не увінчався успіхом, але вже не через страх, а скоріше через злість і незібраність. Трохи заспокоївшись і відкинувши сторонні думки, він почав нову спробу. Цього разу йому вдалося довести енергію майже до долонь, але не зміг викинути її.

— Давай, Ніку! Ще трохи. Нічого складного і страшного в цьому немає. У тебе майже вийшло. Ти, головне, не забудь перервати потік, а то відразу викинеш все, що зміг зачерпнути при ініціації, — почув він слова Ліни.

Вони його підтримали і підбадьорили. Він і забув, що мольфарці видно його жалюгідні потуги. Йому стало соромно за свою безпорадність. Зібравшись з духом, спробував ще раз. Він побачив, як, підкоряючись його бажанням, магічна сила піднялася всередині нього, пройшла по руках і долонях і почала срібним потоком витікати у нього з пальців. Нік, як зачарований, дивився на цей прекрасний срібний потік. Він готовий був дивитися на нього, здавалося б, вічність. І тільки слова Ліни, що долетіли до нього ніби здалеку, привели його до тями. Він припинив викидати енергію, стомлено відкинувся і подивився на неї.

— Я ж просила тебе відразу зупинитися, як тільки вийде. А ти вирішив викинути все, що в тобі було, — із докором сказала Ліна. — Намагайся все-таки слухати мене і виконувати те, що я прошу. У Школі з тобою так панькатись не будуть.

— Вибачте. Я просто задивився. Мені все ще треба звикати до того, що відбувається. Ще сьогодні вранці я був звичайною людиною. А зараз у мене з пальців тече срібна річка сили. Ви думаєте, легко все це сприймати людині, яка читала про магію тільки у фантастичній літературі і була впевнена, що це плід фантазії місцевих письменників.

— Ніку, я все прекрасно розумію. Але, на жаль, у нас дуже мало часу, щоб підготувати тебе до абсолютно іншого життя в зовсім іншому світі. Ти повинен навчитися швидко приймати і розуміти все незвичайне, інакше не зможеш там вижити.

— Думаю, що зможу з цим впоратися. Ну, що у нас далі за планом?

— А далі пограємось з різними видами магії. Подивимося, до чого у тебе більше здібностей. І прошу тебе, будь уважним і роби тільки те, що я кажу. Тому що робота з чарами — це не тільки корисно, але й дуже небезпечно.

— Добре. Я буду уважним. З чого почнемо? — запитав Нік, приготувавшись до нових випробувань і відкриттів.

— Давай, щоб поєднати корисне з корисним, я тобі буду розповідати про види магії і ми помалу перевіримо, як вони тебе слухатимуться. Не зважай, якщо щось буде не виходити. Зараз ми виявимо основні твої магічні здібності. Решту ти зможеш розвинути, якщо захочеш, або сам, або в Школі з викладачами.

— Ну ось, знову корисне з корисним. А коли ж приємне вже буде? — пожартував Нік.

— Буде і приємне. Хіба тобі неприємно дізнатися, якими силами ти тепер можеш керувати? І взагалі — будь серйознішим. Те, чим ми зараз будемо займатися, потребує від тебе граничної концентрації та чималих зусиль. Почнемо з первинних видів чарів. Це магія чотирьох стихій: повітря, води, вогню і землі. Найперший і, як вважають, найлегший вид її — це магія Повітря, її легко застосовувати, бо потрібний для неї матеріал, тобто повітря, завжди поруч. Але з іншого боку, тобі як Бойовому Магу важко буде з нею працювати, тому що повітря має набагато менше руйнівної сили, ніж вогонь чи вода. Але в умілих руках це чудовий матеріал для роботи чарівника. Тож не ігноруй її. Колір магів Повітря — білий. Я тобі вже розповідала, що Бойові Маги мають схильності до різних видів чарів, але й у них є ті види, які краще виходять, а є й які не дуже добре. Зараз ми перевіримо, чи дало тобі Зерно здібності в магії Повітря. У тебе вже, нехай тільки раз, але вийшло витягти з себе силу і викинути її через долоні. Тепер назву просте заклинання з магії Повітря. Тобі треба його повторити і вкласти в нього енергію, направивши на якийсь предмет. Заклинання просте. Воно створює потік повітря або вітер. Ось перед тобою піднімається висока трава. Направ на неї заклинання, вклавши енергію. Якщо вдасться викликати вітер, то ми це відразу побачимо. Отже, ще раз: ти повинен підняти свою енергію, передати долоням, потім вимовити заклинання, вклавши в нього цю енергію, і направити її в сторону трави. Ти маєш подумки створити образ вітру і вкласти цей образ в заклинання. Слова, які тобі допоможуть, — «Кріаре Вієнто». Ти все зрозумів? Пробуй!

— Гаразд, зараз спробую. Значить, слова «Кріаре Вієнто». Добре, старатимуся. Правда, стільки всього треба зробити разом. Але намагатимуся.

Нік сів зручніше, закрив очі, розслабився і почав готуватися виконати дію. Він відчув, як сила піднімається, переливається в руки, потім в долоні, і в цей момент уявив, що з долонь виривається потік повітря, а не магічної сили, і вимовив слова «Кріаре Вієнто». Учень побачив, як потік сили зі срібного стає білим і спрямовується до високої трави. Впевнитися, долетів потік, чи ні, він не зміг. Зворотна сила потоку штовхнула його у протилежний бік, і він впав на спину. Концентрація пропала, а з нею урвалося і заклинання. Боляче вдарившись спиною, Нік відкрив очі та побачив перед собою блакитне небо.

— Щось занадто часто сьогодні мене об землю стукає, — сказав він, піднімаючись і переводячи дух. — Так до вечора інвалідом стану, — додав, намагаючись розтерти спину, що боліла.

— Зараз я допоможу, — сказала Ліна, підходячи до нього.

— Та нічого, потерплю. Ви краще скажіть, вийшло у мене чи ні. Бо все робив із закритими очима, а потім мене жбурнуло на землю.

— А ти сам глянь, що накоїв. Оце вже силою Зерно тебе не обділило, — сказала, посміхаючись Ліна. — Я забула тебе попередити, щоб ти не намагався всю силу в заклинання вкладати. Ось ти і постарався. Треба буде тобі обов’язково навчитися видавати енергію малими порціями, а то ще Школу рознесеш на Франі.

Нік скривився через біль у спині, повернувся і подивився на те, що у нього вийшло. У тому місці, куди він направляв заклинання, утворилася в траві велика просіка, ніби хтось проїхав величезним катком. А на узліссі, де закінчувалася галявина і починався ліс, було повалено декілька дерев.