Розділ «Глава 2»

— А я думав хвилин п’ять все зайняло, зовсім втратив відчуття часу. Я коли був там вгорі, ну, точніше, та частина мене, яка піднімалася, відчув себе порожнім глечиком, все так, як ви описували. А ще ніби страшна порожнеча всередині. Тому мене і потягнуло до магічних полів. Коли зачерпнув, то стало легше. Неначе почав заповнювати пустоту всередині. Дивне відчуття.

— Так і повинно бути. Але я не думала, що ти потягнешся до полів сили. Гадала, що, коли вирвешся за межі бар’єру, відкриється Зерно, і ти відразу повернешся назад в тіло. А вийшло трохи не так. Але головне, що все вже сталося. Ти закінчив? — запитала Ліна. — Досить обсідатися. Залиш на потім. Ми довго тут будемо. Ще встигнеш зголодніти. Давай займемося нашими справами.

Нік з небажанням відклав пиріжки, що залишилися, допив чай і задоволений розтягнувся на землі.

— Ну, і чого ти розлігся? — невдоволено запитала Ліна. — От ледар! І як же ти збираєшся в Школі вчитися. Там у тебе хвилини вільної не буде.

— Як це не буде? Ну що за рабство! Та й голова моя вже не зможе цілими днями всякі премудрості сприймати.

— Ми й це передбачили. Будеш заняття з чаклування чергувати із заняттями з поліпшення твого тіла і фізичних навичок. Та про це потім поговоримо. Зараз інше важливіше. Ти сідай спокійно, а я трохи на тебе погляну. Подивлюсь, що дало тобі Зерно, що вдалося тобі відкрити в собі.

Учень сів зручніше і закрив очі. Голова вже не боліла, далася в знаки допомога чаклунки. Випростався і спробував сконцентруватися, прогнати всі думки і розслабитися. Він відчув, як щось прохолодне, що нагадує змію, намагається забратися до нього в голову. І хоча він розумів, що це Ліна, мимоволі напружився і спробував чинити опір.

— Це добре, що ти намагаєшся закритися від проникнення, почув він її голос, — я тебе потім навчу, як це робити більш ефективно. А зараз просто розслабся і нічого не бійся. Дай мені тебе просканувати. Не переживай, думки твої не читатиму. Маю надію, що нічого поганого ти не думаєш.

Нік розслабився і впустив у себе холодне магічне щупальце. Йому здалося, що як тільки він дав добро на сканування, воно не тільки забралося в нього, а й миттєво розділилося і заповнило все його тіло. Він знову втратив відчуття часу. Було враження, що ці тортури тривають вічно. Але раптом все неначе обірвалося. Відчуття чийогось втручання в організм зникло повністю. Голова була легкою, чистою і світлою. Йому навіть здалося, що він ніби прокинувся після довгого і солодкого сну. Відкрив очі і побачив навпроти Ліну. Вона втомлено, але задоволено посміхалася йому.

— Ну що, тепер ви всі мої думки знаєте? — запитав Нік.

— Щоб прочитати думки людини, треба складний ритуал і дуже велика кількість магічної сили, аби зламати внутрішні захисні сили людського мозку. Крім того що людина зазвичай чинить опір і ставить блок від читання думок, ще й природа потрудилася, щоб дістатися до вмісту голови гомо сапієнс було дуже складно. Вона наділила наш мозок сильним внутрішнім захистом. Тож за це можеш не переживати. Хоча нагадаєш мені, щоб я обов’язково з тобою позаймалася посиленням твого захисту. Знайдеться чимало магів, які захочуть покопатися у тебе в голові. А нам зовсім ні до чого, щоб хтось знав наші маленькі таємниці. Все, що мені потрібно, я дізналася.

— І що там такого цікавого ви довідалися? — не втримав він цікавості.

— І ти, і твоє Зерно мене дуже порадували. Вже зараз ти можеш накопичувати енергію, як середній випускник магічної Школи, як повноцінний маг першого рівня. Сподіваюся, що при повній ініціалізації твоє Зерно нас ще раз приємно здивує. А зараз ми проведемо з тобою кілька експериментів. Треба ж дізнатися, які здібності тобі дало Зерно.

— Оце так! Чудово! І що треба робити? — Нік був у захваті, як дитина.

— Для початку дістань з рюкзака пакет, який я тебе просила взяти. Сподіваюся, ти його не забув?

— Ні, не забув, — він дістав пакеті простягнув його Ліні.

— Готовий до маленького іспиту? — хитро підморгнула мольфарка.

— І що мені треба робити? — з нетерпінням запитав той.

— Взагалі-то нічого складного. Головне — серйозно постався до цього. Я буду тобі називати заклинання. Ти повинен його правильно повторити, вкласти магічну силу і ми побачимо, як різні типи магії реагуватимуть. Перше, чому ти повинен навчитися, — це витягати із себе ману і вкладати її в заклинання або в магічну дію. Робити це просто. Ну, не відразу, звичайно. Це як дихання. Ти вдихаєш, набираючи легенями повітря, а потім видихаєш. Так само й тут. Ти ніби силою думки вдихаєш, набираєш енергію всередині себе і посилаєш її в заклинання. Зазвичай енергія передається через руки. Але це просто сила звички і так зручніше. В принципі ти можеш передавати енергію в магічну дію через будь-який свій орган, або навіть просто з думки. Але простіше запам’ятовується і відтворюється магічна дія через руки. Запам’ятай перше заклинання. Воно не вимагає вкладення мани. Заклинання виконається само. За допомогою нього зможеш бачити магічні потоки. Ти повинен пам’ятати це. Я давала тобі такі здібності вже кілька разів. Тепер це можеш робити сам. Тож ти повинен вимовити «Візіо Магік». Спробуй!

Нік вимовив заклинання і побачив навколо весь світ по-іншому. Так як раніше це вже з ним траплялося, то не стало великою несподіванкою для нього. Помітив слабкі магічні потоки поруч і окремі часточки сили навколо. Вони оточували його, як срібна пилюка. Правда, їх було не дуже багато. Він подивився на Ліну і побачив її срібно-блакитну ауру. З цікавістю глянув на себе. Навколо нього аура була золота, а всередині тіла, ніби у посудині, плескалася срібна рідина магічної сили.