TextBook — Та впусти їх, — посміхнулося Селище Далеких Пагорбів, спершись на плече Міста.
— Ти поспішаєш прикрасити свої байки їхнім бісером?
— Ні, — сказало Селище. — Я просто вірю в любов.
— Гаразд, — сказало Місто. — Я зроблю так, що вас не займатимуть.
І воно зробило.
Хто вб’є тих, які потім поховають його?
Хто вб’є тих, які зцілили третину воїнів міста й не побоялися стати ворогом кожного третього міського мешканця?
Хто полізе величезною драбиною, привареною до вертикальної стіни.
— Нам сюди.
— Драбиною?
Драбиною, що притулилася до вертикальної стіни.
Згода захиталася пасмочком волосся на обличчі.
— Сходи до неба?
Заперечливо закинуте назад волосся:
— Ні.
— І навіть не сходи до раю?
— Ти впустило їх, тому що віриш у любов? — запитало Селище Далеких Пагорбів, — чи тому, що я попросило тебе?
— Чуєш? — відповість йому місто. — Стріляють.
Величезний моноліт критого стадіону. Велетень, чорніший за все місто довкола.
Двадцять п’ять тисяч кроків, щоб його обійти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Крихітка і мисливці раз“ на сторінці 48. Приємного читання.