TextBook Їхній візок поїде містом до нової стрілянини. І я лежатиму нагорі, гризтиму травинку та дивитимусь у чорне небо.
— То як, Крихітко?
— Ніяк. Умирати набагато легше, аніж жити.
— Дай мені руку. — попрошу я.
І, зіпершись на його тонкі пальці, ковзну донизу.
— Ходімо з нами.
— Ходімо.
За візком, який тягне сліпий сивий байк. До цвинтаря Асфальтових Полів.
Подивитися, як вони закопають останніх Мисливців Раз. Покласти на могилу білі квіти. І до-зволити собі всміхнутися тільки тоді, коли цвинтар залишиться позаду.
— Підеш із нами?
— Піду.
Добрі Люди Любові. В одязі, гаптованому бісером. З бісерними браслетами на руках. З голубиними лапками біля серця.
Гарно завершувати день серед тих, котрі дарують любов.
Розділ 16
— Вона зостанеться з нами!
Вони визнали — я маю стільки любові, що зможу залишитися в них назавжди.
Місто Терору не прийняло їх.
— Та ні, — сказало воно. — Яка там до біса любов?
— Світла й велика, — сказали Люди Любові.
— Ні, — сказало Місто Терору. — Я не зможу впустити вас. Уже першої ночі весь бісер буде зірвано з вашої одежі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Крихітка і мисливці раз“ на сторінці 47. Приємного читання.