Розділ «Частина п’ята Крихітка і мисливці раз»

— Там у тебе не буде друзів, — сказав Вітчим і вийшов з останніх дверей.

— І ти тут. Я рада.

Я чула, як кримінальна міліція піднімається до нас.

— Знаєш, татусю, — я закинула руку за спину і вбила Мисливця Раз. — Мені так бракувало тебе.

— Нарешті, — сказав мені Вітчим. — Я так довго чекав цих слів.

Ми дивилися одне одному у вічі. Навіть тоді, коли я вбила Мисливця Два.

— У списку стало на рядок менше.

— Але список такий великий.

— Посміхнися, — попросила я Вітчима.

І він посміхнувся до мене.

— Обійми мене і скажи, що ти всім прощаєш.

— Я прощаю тобі, доню.

— Файно, — сказала я і натисла на курок.

— Ба-бах!

І замазаний моєю кров’ю, він одсахнувся, даючи моєму тілу впасти.

— Вона вбила себе, — сказав він міліціонерам.

Але що для них була моя смерть? Повернутися до свого Палацу Законів і відрапортувати:

— Ми шукали вбивцю Крихітку і бачили її труп.

Мій Вітчим витре носок туфлі об мій рукав.

А потім прийдуть патлаті гробарі. Почнуть із важких мисливців, а Крихітку винесуть останньою.