— Ти вирішила повернутися? — запитав Лікар.
— На жаль, — сказала я.
— У тебе пістолет!
— У мене пістолет, — кивнула я.
— Ви хворі.
— То давайте лікуватися, — сказала я і почала. — Ви чуєте лише мій голос. Більше нічого немає. Лише мій голос і мій пістолет. Вони такі чудові, що ви не бачите і не чуєте нічого, окрім них. Світ зникає. Тільки мій голос. Тільки він у вашому мозку. Ви будете щасливі. Ви знайдете ясність і зміст. Ви мріяли про сон і спокій. І я зроблю все, щоб вам було добре. Ви чуєте лише мене. Ви чуєте лише мій пістолет. Зараз він вистрелить, і ви відчуєте щастя.
Ні. Я не така страшна.
Я навіть сказала:
— Пробачте, але в мене є аркушик, на якому написано, що я мушу вбити вас.
Тією кулею, якою я написала його ім’я.
А краплиною крові поставити крапочку — його більше немає.
Я вийшла, у лікарняному коридорі не було нікого.
Тільки стогін хворих, які бояться, що вони не божевільні.
І я увімкнула світло. Я запалила всі лампи та відчинила всі двері. Я порозв’язувала паски та вузли і сказала їм:
— Ви вільні. Ви всі можете йти.
Спочатку крадькома, а потім голосно сміючись, спочатку лякаючись роси, а тоді сміливіше вони бігли до волі, вони бігли до любові, вони розбігалися, і я гукала їм навздогін:
— Мерщій! Мерщій! Мерщій!
Як було класно визволяти їх!
І тільки Місяць — сіролиций алкоголік — сказав:
— Негідниця. На цьому світі вистачить тебе однієї.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Крихітка і сто кам’яних воїнів“ на сторінці 38. Приємного читання.