Розділ «Частина друга Крихітка і сто кам’яних воїнів»

Він ліг, і я накрила його.

— А — так буде краще.

— Авжеж, — сказала я.

Він заснув, і я тихесенько вийшла.

— Спи, мій любий Роботе, я не заважатиму тобі.

Я вмостилася на підвіконні і почала читати. Список був величезний. Я знайшла його у файлі «витрати», у розділі «витрати на дочку»:

— мисливці раз;

— мисливці два;

— мисливці вісім;

— дикі пси;

— люди-пацюки;

— ожилі мерці.

Я сиділа на підвіконні в коридорі серед стогонів нічної лікарні, прислухалась, як, сховавшись у темряві шаф, санітари пильнують мене, як вони чекають на вирок Лікаря, що намагається додзвонитися моєму батькові.

У списку не було санітарів. У списку не було їхнього Лікаря.

І свинцевим кінчиком кулі я написала «Лікар», щоб, склавши та сховавши папірець, зістрибнути з підвіконня та підійти до дверей його кабінету:

Стук-стук-стук.

— Дозволите?

— Я зайнятий, — сказав він.

Та коли я вже тут.

Розділ 9