TextBook — Ні, — підтвердив він.
— Шкода.
Вони стояли довкіл. Великі, кам’яні та бездушні.
— Відпустіть мене.
— Ні.
— Будь ласка, благаю.
Чотири приставлених до моєї голови кам’яних пістолети.
— Не хочете? Ну, гаразд, — сказала я. — Нічого цього не було. Ніколи. Не було й не буде…
— Здрастуйте, двері.
— Ми не впустимо тебе.
— То й не треба, — сказала я до них та до кам'яних воїнів, котрі все ще стояли в нішах.
Нічого не було. І я почала спускатися вниз білим мармуром сходинок повз тьмяне золото перил. Повз усміхненого консьєржа.
— Там нікого немає.
Чотири пістолети до моєї голови — це нечесно, і я так не граю.
Маленьку дівчинку скривдити легко. Маленьку та вродливу — й поготів.
Я так не граю, і там нікого немає.
— Там нікого немає, — консьєржеві, що повірив мені.
Краще — є Кіт, що чекає на мене біля самого під’їзду.
Вулиця спускається донизу бруківкою та ґратками навколо дерев. Вулиця підіймається вгору яскравими маркізами над вітринами кав’ярень. Сонце зблискує у вікнах. Жовте листя — в жовтих очах Кота.
— Котику, — я пригорнулася до нього.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Крихітка і сто кам’яних воїнів“ на сторінці 18. Приємного читання.