Розділ «Частина перша Крихітка в кутих черевиках»

Іще є Зламаний Робот, але він з'явився вже по тому, як мені наснились риби, весілля та дерево, і я сказала собі:

— Приємно повернутися додому, розуміючи, що день не прожитий марно.

Розділ 8

Риби — до несприятливих змін. Весілля — до мертвого. Дерево — поганий знак. Мені було над чим замислитися.

Закрутивши і поставивши в ряд останнього тюбика — вишневі пахощі, багряний блиск, — я зиркнула на себе у дзеркалі, похвалила:

— Молодця.

Та вирішила чекати, стуливши колінця, поки доля постукає до мене.

Вона прийшла з гамівною сорочкою. Без попередження. Просто виламавши двері.

Я тільки й устигла, що вдарити по клавіші, аби засвітився монітор комп’ютера. Я набрала повідомлення Псові:

«Допоможи!»

І Вовкові:

«Рятуй!»

А тоді вистрілити у свій комп’ютер, аби ті, котрі прийшли до мене, ні про що не дізналися.

— У вас кров, — зауважив таксист.

— Де? — здивувалася я.

Мій рукав був замазаний кров’ю, Де ж це я могла забруднитися? Коли дивилася на мерців?

— Не турбуйтесь. У мене є серветки, — відповіла. — Я витру її всю.

Одинадцять чоловіків та горлаючий вітчим:

— Швидше! Вона уб'є себе!

Семиголовий звір із десятьма рогами влаштував для мене ще один Кінець Світу.