TextBook — То віддасиш мені гроші?
— Ні.
— Ну, то давай я тебе поцілую, бо дядечки поспішають.
Я стояла в отворі дверей. Між нами коридор — двадцять метрів, що їх іще треба здолати.
Двадцять метрів.
— Хлопці.
Мій прудкий пістолет.
— Я рада вас вітати.
— Пах!
Мій улюблений коридорчик. Картини, вішалка, полички, мої вітражні двері. Шкода псувати їх, але навпроти стоять одинадцять розлючених чоловіків: п'ятеро мисливців, лікар та ще п’ять санітарів!
Перший звів пістолет, і я вистрілила:
— Пах!
— Татусю, а чому ти без адвоката, без мами та судді?
Я стріляла у стелю, і половина з них упали.
— Чудово! — сказала я. — Граємось у кегельбан!
Одинадцять кеглів у кінці довгого коридору.
— Пах! — знову ні в кого не влучила, але вибила сім із дванадцяти.
Вони вирішили, що я жартую, підвелися та ступили крок уперед. Мисливці дістали пістолети, а обличчя лікаря налилося кров’ю.
— Ти в жилеті? — поцікавилась я.
Перший кивнув, і тепер уже я вистрілила в нього:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Янголятко в кутих черевиках. Книга 2» автора Генечка Ворзельська на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Крихітка в кутих черевиках“ на сторінці 17. Приємного читання.