І коли я бачив цей фільм, мені хотілося крикнути – таке я бачив, таке буває насправді, такі острови існують у світі, це не лише казка.
Я доторкнувся до казки руками і ногами.
За день до моєї поїздки на острів – ми були там три дні – я помітив у місті високого, дуже гарного расового негра поруч з блондинкою, яка тулилася до нього. Було помітно, що вони люблять одне одного, і я звернув увагу на дуже гарну фігуру дівчини і на її розкішне біляве волосся. Однак, придивившись, – я зустрічав їх кілька разів, – я побачив, що насправді вона не першої молодості і дещо пожована.
Але якщо він її любить і вона його, як це класно! Геть расові упередження! Отака от революційна країна, отака от Нікарагуа – тут все змішане і всі рівні й однакові.
Увечері ми подалися на дискотеку в село всією приїжджою компанією. Цей шлях теж назавжди лишився в моїй пам'яті.
Ми йшли крізь джунглі серед ночі якоюсь доволі вузенькою дорогою. Зрозуміла річ, ніякої електрики ніде тут не було й бути не могло.
Зірки на небі були такі величезні і світили так яскраво, що, здавалося, я ніколи нічого подібного не бачив, і довкола просто гуділи і верещали цикади, безумний хор цикад на різні голоси – просто ансамбль пісні і пляски.
Зорі були так близько, що, здавалось, можна дістати рукою.
З дитинства я пам'ятав таку пісеньку:
Ми ідьом по Уругваю —
Ночь хоть виколі глаза.
Слишни крікі попугаев
І мартишек голоса.
Це було якраз воно – я тому і згадав цю пісеньку – ніч, хоч очі видлубай, крутизна неймовірна!
Я йшов отак з півгодини, дивлячись у спину попередньому пішохідцю, бо по двох цією стежкою йти не можна було. Невідомо, як тут взагалі поночі можна в чомусь орієнтуватись.
Але врешті ми прибули до центру місцевих розваг.
Це була така величезна напіввідкрита клуня. Бо все було із пальмового листя – і дах і стіни, посередині був якийсь шинквас, на ньому стояв двохкасетний магнітофон і з нього лунала музика.
Це і був місцевий ресторан з дискотекою.
Ну-ну! Теж цікаво!
Ми посідали, замовили пива і почали озиратися. Музика верещала, в залі сиділо ще кілька дівчат.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Паморочливий запах джунглів» автора Покальчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Смак гріха“ на сторінці 28. Приємного читання.