Розділ «Смак гріха»

І тут почалися проблеми буднів.

Доцент, дуже поважний вчений, саме захищав докторську дисертацію і був зіркою науки в інституті. Але вдома виявився неймовірним тираном, якщо приходив і їжа була холодна або несмачна, він міг жбурнути її в помийницю, вилаятись і забратись із хати і так далі. Вимагав він абсолютної покори і повного обслуговування.

Тепер я думаю, а може, він мав деяку рацію у своєму ставленні до молодої дружини… Але тоді я сам був зовсім юний і нічого не розумів.

Через три роки Марина пішла від нього, зустрівши молодого талановитого математика, який не був одружений, хоч йому було вже тридцять, і в них зацвіла нова любов. Розлучившись із професором, Марина вийшла заміж за зірку математики. Забрала у батьків сина і переїхала до математика у нову квартиру.

При цьому сама вступила до аспірантури.

Минуло ще два роки. Математик був знову ж таки гарним вченим, але щоденно пив і вдома почалися п'яні сварки і скандали.

Саме тоді я й зустрів Марину.

Я став часто бувати в них, її син також до мене звик. Математик виїжджав у відрядження, і я бував у них часто сам, але в мене ніколи не було внутрішнього морального права посягнути на чужу жінку, і ми просто приятелювали, хоч можна сказати, що в нас була так звана платонічна любов, бо нам було дуже добре разом.

Я часто замислювався, як бути далі, як бути мені з Мариною. Зрозуміло було, що вона може піти від цього чоловіка, з яким теж не складалося.

Але я живу в гуртожитку, жінка з дитиною… Я вагався.

І одного разу, коли ми вже зблизились доволі і в хаті в себе вона поводила себе природно, я відчув у якусь неповторну мить її й досі дуже високу самооцінку і її глибоку прив'язаність до сина, і збагнув, що я ніколи не буду більше люблений, ніж цей хлопчик, і що вона автоматично вимагатиме до себе особливої уваги і може бути капризна і дратівлива.

І я, як кажуть, дав задній хід.

Ми лишились друзями, часто бачились. Наша аспірантська компанія збиралася ще довгі роки на свята разом.

Марина таки полишила свого математика. Не минуло багато часу, і в неї появилась нова наукова зірка – кібернетик. Цьому було за сорок, розлучений, жив з батьками, молодий професор. Марина пішла жити до нього. Син знову жив у батьків.

На той час я дістав невеличку кімнату, мав свій куток, і вона приходила до мене і розповідала мені все про своє життя, і я давав їй поради.

І ось вона прийшла до мене в сльозах і в істериці. Кібернетик виявися з нападками шизофренії, і Марина знову потрапила у домашнє пекло. Вона гірко плакала тоді у мене і повторювала – за що ж мені все отак, за що мені така доля.

Тоді вона лишилась у мене ночувати, і ми врешті потрахались, і один раз, і другий. І виявилось, що то все виходило якось двоюрідно, що кінчати кінчаємо, але незграбно і не в лад. Вона виявилась повнішою, ніж колись, і не такою зграбною в сексі, а я вже був, можна сказати, розбещений увагою жінок, і звик, що жінка хоче все можливе зробити задля мене. А я вже потім їй віддамся, так максимально, як зможу.

Наприклад, мінет робився залюбки, я до цього звик, як до даності. Більше того, бажаючи зробити мені максимальну приємність, жінка могла заглиблюватися ще далі в мої міжніжжя язиком, шукаючи точок тіла, які не дуже знані на дотик інших рук чи губ і які є еротичними і викликають дріж і трем, і бажання водночас враз її перевернути і загнати в неї знервованого очікуванням і несподіваними імпульсами стрижня, і відчути раптове полегшення, нарешті ми вдома, і почати рухатись назустріч високій хвилі буття.

Тут все було не так. Просто навпаки. Вона звикла, що тільки її пестять і їй завдають насолоди, а чоловік це само собою, коли буде трахатись, буде кінчати, і цього йому досить. І це вчувалося в її рухах і доторках. І мені було страшенно сумно. Ми пливли різними кораблями в різні моря. Вранці ми знову почали трахатись, але вже наш поїзд давно пішов, і ми ще зустрічались кілька тижнів, але довго це не потривало.

Потім ми не бачились кілька років.