Розділ «Смак гріха»

Дуже гарними людьми я захоплювався тільки в дитинстві і ранній юності. Тоді мене, як і всіх, підсвідомо приваблювала насамперед зовнішність, гарна фігура, волосся, очі – такий собі банальний сексапіл. Але хотілося бачити за зовнішньою красою і красу внутрішню. Кожен на це сподівався.

Після кількох розчарувань, я поступово збагнув, що люди ці здебільшого не тільки не добрі, але й самі нещасливі у власному житті. Адже з самого дитинства батьки, родичі і друзі захоплюються гарненькою дівчинкою чи хлопчиком, вихваляють цю маленьку особистість – дивіться, яка вона гарна, і діти вже з дитсадка також тягнуться до неї. Людей вабить краса.

Але дитина ця дістає задарма, просто, сказати б, незаслужено все те, що іншому доводиться виборювати в життя і випрацьовувати, добиватись успіху і завойовувати увагу і любов інших.

Підліток уже впевнено себе почуває в колі своїх ровесників. За нинішніх часів доволі рано починає трахатись, років з тринадцяти-чотирнадцяти. Бо йому самі хочуть дати свою поцьку такі само смаркачки, а особливо часто дівчата на кілька років старші за пацана, бо такий він гарненький, от цікаво, як він трахається.

Дівчинка вередує і крутить мізки хлопчикам, які до неї ще по-дитячому залицяються. Але теж скоро віддається, бо забагато уваги, пацани зі всіх боків, є з кого вибрати, ну і – а я така крута пацанка, вже їбуся, і знаю, що таке хуй.

І на своїх ровесниць дивиться зверху вниз. Я вже все знаю, а ви ще малі сцикухи. І її мабутнє часто доволі сумне. Оце раннє знання закінчується або просто блядством, або проституцією.

А хлопчик, рано отримавши увагу і бажання дівчат, швидко перетворюється на самовпевненого і нахабнуватого юнака, який звикає, що його присутність у компанії завжди бажана і як він захоче уваги якоїсь дівчини, то так чи інакше її доб'ється, вона вже готова розставити йому ноги, тільки він притисне її десь у кутку, і так далі. Звикає трахатись без труда, і ставлення до жінки вже збочене, забагато залицятись не потрібно, самі на хер лізуть.

Життя складається у таких людей успішно до певного часу. Бо в них розвивається відчуття власної зверхності і особливості, яке на загал притаманне майже кожній людській істоті, бо кожна є неповторна і особлива. Але ж тут всі умови для розквіту махрового егоцентризму, самозакоханості і впевненості у неодмінній власній перемозі.

З часом юнацький сексапіл дещо пропадає і життя ставить питання, а хто ти, що ти можеш, який ти є насправді і що ти можеш дати іншому.

І тут починаються драми.

У молодші свої роки, коли я вчився в аспірантурі, я зустрів одного разу на вулиці молоду дівчину, дуже схожу на акторку Софі Лорен, в яку я був екранно закоханий, і подумав – от як би з нею познайомитись, Боже, яка вона гарна.

Але якось не звик на вулиці чіплятись до дівчат, виглядало воно мені доволі принизливим і дурним, і, зітхнувши, я подався в гуртожиток. І можна лише собі уявити, що зі мною сталося, коли за півгодини вона зайшла до нашої кімнати.

Вона також вчилась в аспірантурі, але не жила в гуртожитку, а була заміжня і прийшла до мого сусіда по кімнаті, хіміка за фахом, з яким вони були в аспірантурі Інституту хімії.

Я, звичайно, почав знайомитись, викладаючи враз перед нею всю свою енергію і всі свої козирні карти.

І все мені вдалося.

Ми заприятелювали і лишились друзями багато років, попри все, що нас зв'язувало і не зв'язувало.

Але як склалося життя Марини.

Попри те, що вона була дуже гарна, особливою південною красою, вона ще й відмінно вчилась. Вступила до Політехнічного інституту. І у вісімнадцять років втекла з дому з викладачем, молодим доцентом, старшим за неї на двадцять років.

Батьки підозрювали про її захоплення, знали, що вона хоче щось витворити і просто зачинили її у квартирі. Марина вилізла з другого поверху через вікно, оскільки любов розцвіла і вона почала трахатись з доцентом і це їй дуже сподобалось, і поїхала з ним на місяць у Крим, написавши батькам листа, щоби не переймались.

Через місяць вони повернулись. Доцент саме розлучився з попередньою дружиною, внезабарі вони одружились, і через рік Марина народила сина.