Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

— Це той, котрий має знайти милість в очах ваших.

— І що, знайде?

— Ну. Це навіть у святих книжках буде написано. І що Ной, значить, чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях.

— Так уже й невинний?

— Та він, перепрошую, завсігди преклоненний буз перед страстьми плотськими, похотінням лукавим, пищою кріпкою, питієм неісчерпаємим, всякія прегрешеніями, іншія неподобния діяніями, приносящими радованіє…

— Ну й завів… Значить, нормальний грішник. Алети краще скажи: неділю, волю мою, ігнорує Ной чи не ігнорує?

— Абсолютно однозначно. Струже. Дошки. Ковчег хоче мати.

— О, цього у нас ще не було. Спортом хоче займатися, чи що? Так я ж іще ні «Динамо» не придумав, ні «Спартака» не сотворив.

— А він сказав, що всесвітній потоп буде, от і хоче врятуватися.

— І ти повірив? Я про потоп не знаю, гідрометеобюро мовчить, а Ной, виходить, найрозумніший?

— Так у нього ж на опади кістки крутить. І суглоби. І кожен суставчик, каже, вивертає. Ревматизм у нього.

— Чого я про нього не знаю?

— Бо це хвороба така і ви самі себе нею милували.

— Інтересно. І в кого ця хвороба є, ревма, то знає, коли буде дощ?

— Однозначно, боже.

— То, може, таких би нам набрать в гідрометеобюро, якщо це правда? А то вічно ж брешуть. Скільки разів я вже змок, бо повірив, дурний, тим халтурникам і не взяв зонтик. Так який це він ковчег струже? З моторчиком?

— Ні, боже, це ж пароплави ще коли придумають, ого-го. Але такий завбільшки, як пароплав. Жону туди збирається посадить, синів узять, усякої тварі по парі…

— Він у нас не хворий на голову? Спробуй всієї звірини набрать, як ми її стільки насотворяли. Пам’ятаєш?

— Ну. Але це тільки говориться «всякої» і «по парі». Для підсилення події. Гіпербола називається.

— Знов крутиш?