Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

Загнала нас у кут Моріка. І справді, не знаємо.

— А я знаю, — додумався Пуцьвіріньківський. — Треба вийти й спитать. І зразу відремонтувать. І аборигени ситі, і Кук цілий.

— Ось ти Кука і питайся, — благословив Золі-бачі.

— І піду!

І пішов. І чим ближче підходив до голодуючого, тим твердішав крок Пуцьвіріньківського. Видно все-таки породу!

А відтак нам усім заціпило. Бо щось спитав наш майстер у піонера голодовок, щось перепитав, а затим, не зважаючи на натовп і міліціонера, торжествуюче скрутив аж дві дулі і підсунув їх прямісінько під ніс протестуючому!

Грубо, натурально, неестетично!

А неймовірне тривало далі: голодуючий швиденько зібрав свої манатки і моментально змився!

— Невже наш майстер такий оратор? — засумнівався Петрович. — Отакого би в Карабах…

— Нікуди мене не треба, — скромно заявив Пуцьвіріньківський, з’являючись на порозі. — Просто я не одразу впізнав того хулігана.

— Кого? — ми розчаровані буденним фінішем.

— То всього-на-всього тренер нашої футбольної команди, котрий кожної весни клянеться вийти на бразільський рівень і кожної осені, перебачте, ледве не випадає з ліги. Я й поставив ультиматум: або він кінчає голодовку, або ми всі оголосимо свою проти стилю його тренерства, доки його ж не виженуть.

— А замовлення? — нагадала Моріка.

— А що замовлення? Прийде ще раз — спитаємо.

— А якщо ще хтось додумається голодувати проти нас, га? — задумався було Петрович.

Та Пуцьвіріньківського так просто не зіб’єш:

— Хай. А у нас завжди знайдеться, проти чого контрголодувати. Не подобається наш сервіс? І нам не подобається. Але ти звідки? З меблевого комбінату? Ага, а мені твій диван своїми пружинами в печінках уже сидить! А ви, шановна, із водоканалу? І не підходьте до мене, садистко, доки вода не йтиме фонтаном! По графіку? І твоє замовлення буде по графіку! В двохтисячному році!

— Значить, діяти за принципом «сам дурак»? — прокоментувала Моріка.

— Ні, королево ти наша некоронована. За принципом філософським: немає в нас безгрішних. Так що хай люди протестують. Але для протесту конфліктна ситуація потребується, а гріхи — ось вони, між нами, ти їх від себе, а вони все одно на шию вчепляться, Моріко, запам’ятай. У нас же вся економіка на гріхах працює. А це значить, на нас вона працює. Оголоси зараз перехожим, що ось це — творець гріха, носій гріха — розіпне натовп! Дай тільки адресу! Гдляна — значить, його розпинатимем. Єгора Кузьмича? Укупі з попереднім! А судять же не тих, хто вимагає розп’яття, а лиш тих, нещасних, хто цвяхи б’є в долоні… Чи ви сумніваєтеся?

Ніхто не сумнівався.