Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Резиденція Всевишнього. Небесна канцелярія. Ранок.

Входить Сам.

Черговий Серафим як із кілочка:

— Слава вам, господи!

— Здоров будь. І не кричи, бо голова і так пухне. Що там гідрометеобюро каже?

— Обіцяють парко, жарко, сонячно. Антициклонів не буде, а циклони вже пройшли. Магнітні бурі, значить, сьомого, десятого, тринадцятого і тридцять першого.

— Ой, халтурники!

— Ви чого це, боже, такий злий?

— Так дощу ж треба, а магнітні бурі нащо?

— А хіба це не у вашій волі?

— Буду я такими дрібницями займатися. В мене проблеми глобальні, стратегія: сотворить людину, гріхи для неї придумать, а на погоду розмінюваться не буду. Сам повинен розуміти — не той рівень.

— Правильно.

— Сам знаю, що правильно. Я ніколи й не помилявся. А ти сам розберися з тим бюро. Погоди нема, а милості подавай їм.

— Точно так. Обов’язково сьогодні ж і розберуся, боже.

— Давай далі. Що грішники?

— Люди? Так вони хто що. Неділя ж сьогодні, день сьомий, господи, то, значить, майже всі відпочивають, як і була ваша воля.

— А чому не всі, а тільки майже?

— Бо Ной…

— А це ще хто на мою сиву голову?