Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

Тепер я так і роблю. А головне: усі чоловіки, навіть нежонаті, сьомого і восьмого з кухні не вилазять, а я туди тільки зрідка заглядаю, аби розказати дружині, хто й що готує, в кого смачно виходить, а до кого в гості ризиковано йти.

Мені ж у ці дні категорично заборонено поратися на кухні.

І я прийняв умови капітуляції. Бо й так за давньою-давньою звичкою всі 364 дні в році я там — біля плити…

То можу ж я з чистою совістю хоч тепер відпочивати?

Але хіба з вами, мужиками, які нічого не вміють, відпочинеш?

НЕРЕНТАБЕЛЬНИЙ ТАТО

Тато приніс новину: їх переводять на госпрозрахунок і самофінансування, о.

Мама зраділа:

— Нарешті ти почнеш приносити зарплату.

Тато образився:

— А що я до цього носив?

— Тьху, — сказала мама.

— Виходить, моя зарплата до освітлювального елемента? — це тато при мені так лампочку називає.

— А на той елемент її тільки й вистачає. А нормальні госпрозрахункові чоловіки приносять додому стільки, що вистачає і на накладні видатки, і на фонд соціального розвитку. Махнути в круїз, або навіть у Суботіцу.

О, тут тато вскакує в сідло:

— Вистачає, бо в них основні фонди менше з’їдаються. Ганчірками передусім. А я міг би…

Ну, мама промахів не прощає:

— І що ж ти міг би? Ну, арендатор цуравий, капіталіст ти мій недуйдавий. Та якби ми з тобою зараз перейшли на госпрозрахунок…

— І давай! Тільки ж ти думаєш, що платитиму один я. А ти? Ножі поточу — плати. Хліб приніс — плати. І це…

Тут щось тато на вухо пошептав мамі і голосно сказав: