Розділ «СІЗІФОВІ КЛОПОТИ»

Слава шостому фараону!

ГОМО ЛЯПСУС

У мене на лобі ріг виріс.

Свербіло зранку. А після обіду — вже стирчить. Гостро й непохитно, наче ціни на базарі. Кокотко зразу догадався:

— Головне, — каже заздрісно, — натурально дуже. Справжній бивень.

Я коли роздивився у дзеркалі…

Очуняв від того, що Дубовик діроколом зуби мені розціплював, а Демчук поливав лоба із графина. І весь колектив навколо — як моноліт:

— За що ж це тебе так? І котра?

— Це вони все, — гуде Михайлов, наче йому премію зарізали. — Баби винні!

— Судить таких жінок треба! За законами шаріату! — Маринін, як завжди, категоричний.

— Та нежонатий він! — контраргументує Стеців.

— А хто ж за нього, рогатого, тепер заміж піде? — глушить Данилюк усіх нас суворим реалізмом.

Лежу я на підлозі мокрий, зовсім без оптимізму, а профспілковий лідер Геннадій Макарович аж заливається:

— Вище голову, дорогий наш! Тримайте себе в руках! Ви у нас тепер рідкісний екземпляр! Слава наша і гордість! І тому ми не забудемо вас! І підтримуватимемо вас! Бо хто ж іще вас підтримає! Тільки і ви нас не забувайте! Кріпіться! І не деріть рога!

— Та досить уже вам його відспівувати, — це лікарочка із «швидкої допомоги» хмари розгонить. — Нічого страшного, це не смертельно, мабуть. Не він перший, просто ось така відкрита форма та ще у нежонатого медицині невідома. Я ще не бачила. Але інтересно.

— Різать не будемо, — уточнило запрошене на консиліум столичне світило. — Гомо ляпсус. Гени, батеньку, гени — це вони все… Таке вже було м… м… м… у шістдесят четвертому році в Замбії. Нормальний ріг. Вище голову, молодий чоловіче! Ріг — він інколи може і прикрашати мужчину.

І зітхнув чомусь.

Дієту зразу відмінили, госпіталізовувати не стали, а відправили додому під нагляд спеціалістів академії наук. Нудитися немає коли: студія документальних фільмів кіно накручує кожен день, піонери за дорученням жеківських громадських організацій книжки про сильних духом читають, вже й Капіца приїжджав, каже, що буду по тєліку…

От якби ще на вулицю можна було спокійно виходити. А так же зразу всі жінки перечіпаються, а деякі своїх чоловіків на мене пхають, з ніг збивають. Я тільки пізніше дізнався, коли почув:

— А пам’ятаєш, — терзала котрась свого праведного, — як ти об того бідолашного зачепився? А воно ж, мабуть, інфекційне, от і до тебе причепилося, кицюнчику, і в тебе бивенятко прорізалося…