TextBook Він приклав руку до лба, щоб захиститися від сонця, що сліпило очі, і прикипів поглядом до далекого обрію. І тут серце його здригнулося — по степу йшла, здіймаючи куряву, гуннська орда. Саме так вона йшла й на уличів — котилася темним живим клубком, а над нею, відчуваючи поживу, шугало чорне гайвороння, Боривой мало не звалився з дерева.
— Кию! Гунни! — гукнув так голосно, що Хорив, Братан і Гроза, котрі спочивали під деревом, схопилися на ноги.
Кий з несподіванки аж кинувся:
— Де?
— Ген за Россю!
— Не бачу… Тобі, мабуть, привиділося!
— Ні, не привиділося… Та не туди ти дивишся! Ген у степу, між лісами!
Кий тихо охнув:
— Справді — гунни!.. О великий боже Світовиде!
На дерево вилізли Хорив, Гроза і Братан, сіли на товстій гілляці. Вони теж побачили гуннів. Орда наблизилася настільки, що вже видно було окремих вершників.
— Що робитимемо, друзі? — спитав Кий.
Ніхто йому не відповів. Вражені страшним лихом, що котилося по степу, хлопці мовчали. Врешті Хорив сказав:
— Треба повертатися додому… Ми мусимо попередити рід!
По Києвому обличчю промайнула гримаса болю.
— А Цвітанка? Невже ми залишимо її напризволяще?
Хорив обняв брата.
— Кию, пробач… Звичайно, ми не покинемо її в біді. Та що ж робити?
— Я звідси нікуди не поїду, аж поки не визволю сестру! — вигукнув Боривой. — Або хоча б дізнаюся, де вона і що з нею!
— Ну, хто ж каже, щоб ти їхав? — поспішив заспокоїти його Хорив. — Ми з тобою залишимося, а Кий з хлопцями хай їде! Насувається війна — він там потрібніший!
Кий обняв їх за плечі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Князь Кий» автора Малик В.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕД ГРОЗОЮ“ на сторінці 7. Приємного читання.