TextBook — Він має дружину…
— Я теж маю дружину! Рід русів могутній…
Цвітанка ясними очима вдячно глянула на юнака і раптом сказала:
— Ти так на мене дивишся, Кию…
— Як?
— Як ніхто ніколи не дивився!
— Бо ти ж гарна!!. Я казав тобі вже.
— Є кращі дівчата…
— Для мене немає… Я зрозумів це ще там, у степу, коли врятував тебе від гуннів…
— Для мене теж кращого немає…
— Люба!
— Любий!
— Будь моєю жоною! Ти згодна? Дівчина спалахнула від щастя.
— Згодна…
І мимоволі глянула поверх голів. Чорний Вепр стояв там же, де й раніш, і палаючим поглядом стежив за кожним її рухом. Невже здогадався, про що у них мова?!
Серце її стиснулося: такий лихий блиск у княжичевих очах! Сказати Києві? Та в цю мить пролунав голос Либеді:
— До річки, дівоньки, до річки! Пустимо на воду вінки! Вже сонце сіло за дерева — незабаром запалає купальський вогонь!
Хоровод ураз розсипався. Дівчата заверещали й пурхнули до берега. Хлопці кинулися за ними.
Прудконога Либідь першою добігла до річки і, знявши з голови вінок, пустила на воду. Течія підхопила — понесла.
До нього долучилося багато інших — і закружляли на темнолискучій поверхні Росі, мов пухкі жовтаві каченята. Одні пливли спокійно, поважно, без метушні, інші, потрапивши в закрут виру, заспішили, затанцювали, а треті прибилися до берега й заплуталися у лозняку…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Князь Кий» автора Малик В.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КУПАЙЛО“ на сторінці 8. Приємного читання.