Розділ «В КАЗЕМАТАХ ҐПУ»

Терпіння

За плечима гримнув засув, ляснув у колодці ключ… Оглянув свою камеру.

Камера № 8 — знайома вже з восьмимісячного сидіння минулого року. Перша від внутрішнього виходу, через що в ній завжди держали або смертників, привезених із в'язниці на розстріл, або особливо важних підслідчих, що їх ҐПУ заховувало від других в'язнів.

Початок — не потішаючий…

Починаю ходити із кута в кут, намагаючись з'ясувати і зважити положення.

Мозок працює горячково.

Пригадую собі подробиці арешту, пронизливий погляд стальових очей Ґаліцкого, інтонації його спокійного, з добре прихованими нотками злости, голосу…

«…Твоя карта — побита»…

Здається це недалеко від правди… Починаю зважувати, що «вони» можуть знати, чого ні.

Те, що був старшиною в українській армії — вже знають. Про побут у Холодному Яру — не знають. Про працю в підпіллі у 1922-23 році — не знають, хоч про дещо здогадуються. Зрештою, ці «обставини» так заплутані попереднім арештом і виправдовуючим вироком, що кінця в них тепер не знайдуть. Залишаються обставини, які спричинили цей арешт, тут частинку знають, про останнє — здогадуються, та і цього, що знають, більш ніж досить для розстрілу…

Коли дійшов до такого висновку, щось стиснуло весь організм хвилею протесту:

Не хочу! Треба шукати виходу!

— Ну, то драпайся на стіну… — відкликається десь з кутка душі іронічний голос.

А чи не гірше положення було тоді, в 1920 році, коли вирок вже був підписаний?!…

Але ж тепер не двадцятий рік, і розстрілювати за місто не поведуть… З дверей, через подвір'я оточені дротом і вартою, і в «ті» двері… Тут — не утечеш…

Б'ю по цій зайвій «суперечці» фаталістичним «козирем»:

А, чорт його бери! Що буде — те буде… Що положення погане, то це — факт, але ж нема такого положення, від якого не буває гіршого.

Треба заспокоїтися, зібрати розпущені нерви, а там положення само покаже, що можна буде зробити, щоб оминути неприємної смерти; коли ж не вдасться і таки розстріляють — то давно вже пора…

Роззуваюся, кладу чоботи замість подушки, і розлігшися на голому тапчані — міцно засипляю.

Потягнулися нудні, тривожні дні і ночі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Терпіння» автора Горліс-Горський Ю.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В КАЗЕМАТАХ ҐПУ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи