Розділ «В КАЗЕМАТАХ ҐПУ»

Шварц був представником лівого, революційного сіонізму і коло нього, як коло «старого тюремного бувальця», зібрався «штаб».

Перепросивши мене, вони з поважними мінами обговорювали на жидівській мові свої справи.

В розмову про методи слідства, яких дотримується ҐПУ, та про лінію поведінки на допитах, Шварц втягнув і мене. Зав'язалася загальна розмова українською й російською мовою. Маючи деякий досвід — даю їм поради. В цей час хтось тихенько, півшепотом, затягнув сіоністичного гимна. Підтягнуло декілька голосів і через хвилину пісню співала повними голосами вся камера.

З 1-ї, 2-ї, 3-ї і 4-ї камери — почулося те саме. Попід двері бігав Арбузов, з криком, щоб перестали. На нього ніхто не звертав увага. Увесь тюрпод заповнився хвилями пісні.

Стукнули вихідні двері і було чутно, як Арбузов, з лайкою, оповідав комусь під нашими дверима, що його не слухають.

Двері відчинилися і на порозі став вартовий комендант ҐПУ, жидок Раскін.

— Що це вам — синагога?! (слідувала нецензурна лайка). Перестати зараз! Ви знаєте де ви?! — Верещить він потрясаючи бравнінґом.

Співати перестали і не встаючи всі звернули очі на розлюченого коменданта.

— Ми знаходимся в радянській «охранці» — ну так що з того? — відзивається грубас, який боявся, що буде твердо спати.

— Не строй із себе ґросеполітика! Ми горді з того, що носим звання радянських «охранників», а вас, беззубі собаки, навчимо як треба вести себе в ҐПУ!

Шварц, що лежав коло мене, піднявся на лікті:

— Слухай. Мендель, перестань кричати… Ти ж свій, жидок… Як ҐПУ з України проженуть — ми тебе у Палестині приймемо за поліціянта — будеш нам кози охороняти…

— Хто це там такий розумний?!

— Фе, Мендель! Який ти пан став — не пізнаєш товаришів дитячих літ… Забув уже, як ми з тобою в болоті гралися?

Раскін вискочив за двері і тріснув ними за собою.

Хлопці знову заспівали.

Шварц повернувся до мене:

— Ми ж з ним сусіди… Мій батько був і є бідний коваль, а його батько мав два великих доми і мануфактурну гуртівню. Тепер — він великий пан Міхаїл Раскін, комуніст, а я собі коваль і… «контрреволюціонер». Не дивно було би, якби навпаки…

Шварц деякий час помовчав.

— Знаєте, оці жидки, що служать суддями, прокурорами, у міліції, в ҐПУ, що судять, садять у тюрми, розстрілюють членів нації, на території якої ми живемо, — це найтяжчі вороги нашого народу…