Розділ «В КАЗЕМАТАХ ҐПУ»

Співати вже перестали. В гуртках знову точилася тиха балачка. Під ранок при вході до тюрподу знову піднявся гамір. Знову по коридору затупотіли групи людей, залунали молоді голоси.

Хлопці прислухувалися до них, називаючи іноді імена. Коло сходів угору, до жіночих камер, дзвеніли бадьорі дівочі голоси.

— З Бару і з Жмеринки привезли, — звернувся до мене Шварц — значить, арешти йдуть в губерніяльному масштабі.

Мої хлопці пізнавали з голосів своїх партійних товаришок.

До нашої камери кинули ще вісім людей. Раненько Раскін гукав через ґрати в вихідних дверях:

— Арбузов! Скільки на твоєму рахунку прибулих сьогодні?

— Чотириста сім, товариш комендант!

Коло полудня вся камера була заставлена «передачами», що їх поприносили родичі. Кошики й горшки із стравою йшли в загальний «фонд», на всіх присутніх, бо привезені з районів передач ще не мали, а бідніші місцеві мали недостатньо.

Я, хоч і без «паю», безапеляційно був зарахований членом «кооперативи» й перший раз за п'ять місяців наївся досхочу, та ще таких прекрасних річей, як домашнього борщу з м'ясом, каші з маслом, риби…

Пшоняного «обіду» ніхто зовсім не їв.

З передачами пропустили газети.

Місцевий «Червоний Край» грубими літерами подавав відомість про повну ліквідацію всіх сіоністичних організацій на території Подільської губернії, що працювали підпільно, відривали від комсомолу жидівську молодь, накидали свою «буржуазно-націоналістичну» ідеологію жидівській масі.

Під заголовком: «З сіонізмом на Україні покінчено» подавано відомості про арешти і ліквідацію організацій в різних місцевостях України.

Увечорі до камери зайшов уповноважнений ҐПУ Фішер, що провадив справи сіоністів, і начальник контррозвідчого відділу — Ґаліцкій.

У свій час я добре вивчив його обличчя і бачу, що він чимось розлючений.

Приємно усміхаючися, Ґаліцкий оглянув камеру.

— Ну, як поживаєте, товариші? Трішки тісно у вас тут. Ну, нічого, це тимчасово.

Давши ввічливим, приємним голосом декілька доброзичливих відповідей на запитання в'язнів, він затримав погляд на Іцкові Бреслерові.

— Ви, такий молоденький, яким чином ви сюди попали? Як ваше прізвище? Той сказав, Ґаліцкий запитуюче глянув на Фішера. Той одними очами дав ледве помітний затверджуючий знак.

Ґаліцкий ласкаво поклав руку на плече Іцкові: