Полтава

шовковою зеленою опоною гетьманського шатра.

Ліси шуміли, мов молилися разом з тихою молитвою гетьмана.

Орлик і Войнаровський пригнули коліна.

— Як слушний час прийде, — почав гетьман наново, — конституцію народові дайте. Ти,

Пилипе, маєш готовий проект. А тепер присягніть мені оба милость, вірность і печаливость ку

отчизні українськой, матці нашой, що о добрі її посполитом, о цілості публичной, о розширенню її

прав і вольностей старання пильне, скільки вам сил, розуму і спосібностей стане, — присягніте!

— Присягаємо! — відповіли й поцілували хрест. Гетьман руки на їх голови поклав.

— А тепер йдіть кождий до свойого діла і робіть його чесно, пильно, хоробро, за себе і за

тих, котрі відцуралися нас!

Вийшли.

LIII

В неділю дня 26 червня ст. ст. король Карло, як віруючий християнин, вислухав вечірні і

казав оголосити в таборі, що завтра відбудеться генеральний бій. Усякий хай вичистить і

осмотрить кріс, кавалеристи мають тримати коні під сідлом. Король прийме участь у бою, але із-

за його недуги командуватиме фельдмаршал граф Реншільд.

Ані диспозиції бою, ані денного приказу для війська король не дав. Сильно докучав йому

біль.

Армія прийняла вість спокійно, навіть радо. Хоробрі шведи і все до бою готові запорожці

дожидали того моменту, як спасення. Надоїла їм облога, жара, голод і гірше від самого бою —