Полтава

Меншикова. Від них направо стояв князь Волконський з шістьма полками кавалерії, дожидаючи

приходу армії Скоропадського, котру він мав зв'язати з головною армією Петра.

В кождім кавалерійськім полку було десять рот, в кождій не менше сотні коней. Крім того,

кождий полк мав відділ кінних гренадієрів, осмотрених в ручні гранати. Були це люди вибрані, які

мали за собою боєвий досвід. Збруя кавалериста складалася з фузії і шаблі. При кождім

драгонськім полку були окремі півпудові гавбиці з кінною обслугою.

Цар з цілою піхотою і головною артилерією заняв місце в укріпленім таборі. Мав він під

своєю командою 56 баталіонів, по 600 людей кождий. Оружжя піхоти складалося з фузії зі

штиком і зі шпади, пікінери мали списи і по два пістолети. Через плече в піхотинця перевішена

була торба на 60 куль і на кремені, на груді, на ремінці, порошниця. Капрали й сержанти замість

фузій мали галябарди, а офіцери шпади і списи.

Фузії несли на 150—200 кроків, гармати доходили до 500.

Між царськими вищими офіцерами було багато чужинців, особливо німців, як знаменитий

кавалерист Бавер, інженер і артилерист Брюс, як славний з завзятої оборони Полтави Келлін і

другі. З москалів визначалися: фельдмаршал Шереметєв, хитрий і жорстокий Меншиков,

осторожний Голіцин і холоднокровний Рєпнін.

Цар Петро, знаменитий агітатор і демагог, напередодню битви об'їздив свої полки, збирав

офіцерів і толкував їм про важність моменту і про далекосяглість подвигу, котрий на них завтра

чекає.

Особливо бив на гетьмана Мазепу.