Полтава

І того ж дня двигнув свою армію ближче Полтави. Розтаборився між Яківцями й

Патлаївкою.

Новий московський табор — це була чотирикутна редута о сильнім профілю, ззаду

забезпечена стрімким обривистим берегом Ворскли і самою рікою, яка в тому місці

роздирається на кілька рукавів, відділених від себе непроходимими болотами. Лівий бік табору

опирався об ліс, що тягнувся між Яківцями а Хрестовоздвиженським монастирем біля самої

Полтави. Перед фронтом простягалася рівнина, широка на дві версти, а за нею будищанські

ліси.

Між тими лісами а Полтавою стояла армія шведська. Московський табор своїм лівим,

сильно укріпленим причілком був звернений якраз проти центру шведського табору,

На тій то відчиненій рівнині казав цар висипати шість незв'язаних з собою редут на

віддаль вистрілу з рушниці, а перед ними, майже рівнобіжне, построїти ще чотири такі ж редути.

Була це новість, якої сучасна стратегія не знала. За тими редутами, мов за традиційними

московськими заставами, молода й незакалена в боях армія Петрова мала себе почувати

безпечнішою. Шведська ж армія, відома з незвичайної "бравурності", повинна була спинитися в

своїм першім розгоні і загаятись, добуваючи ті редути.

Таким-то способом цар підготовив собі дуже вигідну позицію. Забезпечив флянки,

утруднив шведам офензиву, а на випадок програної битви підготовив вільний перехід йа

Ворсклу. Без того під першим сильним напором шведів москалі могли опинитися в Ворсклі і

вигинути, як не в ріці, так у неперехідних болотах, — могли, значиться, прийти нові, ще