Полтава

страшніші від перших, Конотопи.

Перевага в людях була по московськім боці. Цар мав 60 баталіонів піхоти, а король тільки

25, і то не повних, проти 72 московських гармат стояли тільки 4 шведські, бо інші або були

ушкоджені, або не мали стрілен.

Але і з тих 25 тисяч шведів, котрі осталися шведському королеві, поверх 2 тисячі треба

було залишити біля гетьмана Мазепи для охорони величезного табору, дві тисячі пильнувало

Полтави, 1200 людей стояло над Ворсклою нижче твердині для забезпечення тилів, а мало що

не дві тисячі стояло залогами в Нових Санжарах, Біликах, Сокілках і Кобиляках. Король Карло

міг тоді двигнути до бою не цілих 20 тисяч на 80 тисяч москалів, себто оден швед мав іти на

чотирьох москалів.

А все ж таки цар Петро боявся атакувати Карла. Шведська армія, хоч по свойому складу

не була суцільна, бо служили в ній шведи, українці, поляки і волохи, але зате половина людей —

це були закалені в боях ветерани, карні, послушні своїм досвідченим офіцерам, готові доказати

чудес, щоб підтримати славу Швеції і до вінка на голові свого улюбленого вожда докинути нову,

блискучу вітку.

LI

Ранком дня 26 червня ст. ст. цар дав диспозицію битви. Передові редути заняв генерал

Августов з двома баталіонами піхоти, в кождім по 600 людей. В кождій редуті стояла одна

трифунтова гармата, заряджувана з дула.

За редутами 17 полків кінниці генералів Рене і Бавера під загальною командою