Полтава

— Панове і так потрудилися коло моєї ноги, і то лівої. Прошу мені Гультмана прислати.

Королівський тафельдекер, як вірний пес, куняв за дверми.

— Прочитай мені загу про Рольфа Гетрегзона!

І Гультман голосом, якого б по нім ніхто не сподівався, не читав, а більше з пам'яті

виголошував пісню про скандінавського героя, що побідив руського чарівника на острові

Ретузарі, підбив руські і датські землі та здобув собі вічну славу на цілій Півночі.

Король слухав уважно, і коли Гультман скінчив останню стрічку, заснув.

Гультман зробив хрест у повітрю, безшелесне відійшов від постелі і, як тінь, сів на лавці в

куті.

XLIX

Цар з нетаєною радістю дожидав смерті "дорогого брата".

Багато солдатів голосилося і кождий божився, що то він попав королеві в ногу. Всім їм

виплачено по декілька рублів.

Минали дні, король не вмирав, а з Полтави доходили що раз, то тривожніші вісті. Залога

змаліла до половини, а муніції ще тільки на декілька днів стане.

Цар прібував при помочі окопів підсунутися під город і перебитися крізь лінію облягаючих

шведів.

Але терен був сильно грязкий, а контртраншеї шведські, що бігай здовж правого берега

Ворскли, дуже сильні.

Всі спроби поспіти Полтаві на відбій скінчилися нічим.