Полтава

забути запорожцям бешкету в Диканьці і вбивства свого вірного слуги.

Навіть присягати в церкві не міг, тільки в себе на квартирі присягнув на Євангеліє і на

розп'яття з мощами святими, що у вірному союзі з запорозькими козаками або згине, або добуде

волю Україні, "так мені, Боже, допоможи в Тройці своїй святій і Ти, пречиста Мати".

Запорожці присягали в Будищах у церкві.

Тоді списано договір з королем шведським Карлом, бо Січ, хоч признала зверхність

гетьмана, а все ж таки вважалася наче окремою державою.

Король шведський обов'язувався не заключати миру з царем, поки Україна і Запорожжя

не будуть признані вольними і незалежними від Москви з правом жити і господарювати в себе по

своїх власних постановах. За час побуту шведських військ на Україні він обіцяв народові не

робити ніякої кривди, не брати контрибуцій воєнних і спокійним мешканцям українським не бути

тягарем. Ті, що втікли перед шведами, можуть безпечно вертати до своїх сіл і мешкань. Їх не

будуть карати, ні за дезерцію, ні за зраду, якщо вони схочуть помагати своїй і шведській армії у

тяжкій боротьбі за волю. В шведській армії пануватиме сувора воєнна дисципліна.

Запорожці зі свого боку просили, щоб з огляду на те, що війна винищує країну, дати

цареві якнайскорше генеральну баталію, на що відповів Карло, що така баталія залежить від

часу і від ситуації воєнної, але він хвалить лицарський запал запорожців і спочуває йому. На

прощання запорожці були ще раз допущені до королівської руки і до його стола.

Обдаровані щедро королем і гетьманом і пращані козацтвом і народом, від'їхали

вдоволені на Січ.