Полтава

війною, заманулося того московського раю, і він — зраджував. Навіть у головній квартирі в

Будищах годі було почувати себе безпечним. Люди боялися ночі.

Тоді король, щоб підняти духу, заборонив розставляти нічні варти і сам спав при

відчинених вікнах і дверях.

Це дійсно підносило відвагу серед молодших офіцерів, але старших, що привикли до

воєнних звичаїв, як до правил віри, ще більше відчужувало від короля — "залізної голови",

"непоправного впертюха й авантюриста", "Дон Кіхота".

Вже навіть генеральний квартирмайстер Гілленкрок, маломовний, пильний і послушний,

став надто ясно виявляти свою нехіть до короля за його прихильність до гетьмана Мазепи,

котрого Гілленкрок чомусь-то не злюбив. На одній воєнній нараді він прямо заявив, що як не

станеться якесь чудо, то ні один швед не верне з України, король втратить і військо, і корону, і

буде найнещаснішим з володарів світу.

Король вислухав спокійно тієї ворожби і замість відповіді заявив:

— Візьмемо Полтаву! Вона багата в харчі і у воєнне знадіб'я, зокрема в сукно, котрого

нам треба. Там будемо дожидати Лещинського і Крассова, а до того Полтава — це ключ до

земель запорозьких, а запорожці вірні союзники наші. Ви, пане генеральний квартирмайстре,

маєте приготовити все потрібне до облоги того города і сказати нам, коли ми його візьмемо. Так

робив у Франції Вобан, а ви наш шведський Вобан, правда?

— Ваша королівська милосте, відповів Гілленкрок, я гадаю, що й сам Вобан захитався б,

знаючи, як бракує нам усього потрібного до облоги.