Полтава

Як проїжджали попри Полтаву, москалі побачили їх з валів і почали пальбу.

Тоді сотня запорожців зірвалася і, як буря, підскочила до стін. Вистрілили, і. мабуть, ні

одна куля, не полетіла даром. Оден з курінних отаманів прицілився до башні, і московський

полковників золотом шитім каптані, полетів коміть головою вділ.

XLII

Запорожці дотримали слова. Хоч за той час, як на Січі не було Гордієнка, посилав туди

Апостол своїх людей і всіми силами старався перемовити Запорожжя на свій бік, так ніщо з того

не вийшло. Українська партія була куди сильніша від москвофільської, апостолових післанців

приковано до гармати, і вони ледве втікли з життям. Втікачі переказали Апостолові, а цей

зарапортував цареві, що на Січі тепер не більше тисячі запорожців і що тільки старші з них

сприяють цареві, а решта з наказним кошовим Симонченком на чолі — це союзники Мазепи, а

вороги Москви.

Незважаючи на такі небажані вісті, Меншиков пустив у хід свою машину, мастив грішми,

розсилав на всі боки своїх агітаторів і довів до того, що на Січі скинули Гордієнка, усунули

наказного Симонченка, а кошозим вибрали Сорочинського, про котрого казав цар, що він чоловік

добрий і відомий йому, цареві.

Але й ці заходи не довели до нічого. На Січ вертали ті запорожці, що ходили на москалів і

добували городи понад Ворсклою, відбувалися щораз то нові ради, Сорочинський бачив, що

більшість стоїть кріпко за Мазепою і хоче самостійної України,! новий кошовий потягнув за

більшістю й вибрався на Крим намовляти хана до війни з Москвою.