Полтава

Тоді цар післав до короля Карла свого генерал-авдітора буцім-о для переговорів про

виміну бранців, а на ділі, щоб провідати, на яких услів'ях можна би заключити мир. Король

жадав самостійності для України і воєнного відшкодування в сумі одного міліона рублів для

Швеції, бо війну почала не Швеція, а Росія. Цар, може б, ще на контрибуцію згодився, але на

Україну ні, як не міг король Карло згодитися на те, щоб не мішатися до справ польської корони,

бо на тім потерпів би його союзник, Станіслав Лещинські.

Тому-то з переговорів нічого не вийшло, і війна покотилася дальше.

Московський генерал, німець Кампель, взяв Маячку і Нехворощу і в звірський спосіб

вирізав в обох місточках мешканців, не ощаджуючи ні жінок, ані дітей. У відповідь на це

запорожці й шведи перейшли вплав Ворсклу коло Соколівки в половині квітня і побили й

розторощили московського генерала Рена, з походження 'теж німця й лютеранина, котрий

розсилав по Україні універсали й грозив страшними карами всім, хто не покориться Москві, а

піде за зрадником Мазепою і за його союзником Карлом.

Рен був одним з кращих генералів Петрових, тому та побіда над ним підняла духу

шведської і української армії. Але не минуло й тижня, як наспіла сумна вість про упадок

Переволочної і про знищення великого числа суден, які там над Дніпром стояли. Одинока потіха,

що запорожці й мешканці Переволочної боронилися хоробро і гинули лицарською смертю.

Царський полковник Яковлєв даром завзивав їх до здачі. Відповіли стрілами з валів і мурів замку

і боролися дійсно, як льви. Полягли всі так, що Яковлєв узяв тільки 10 полонених, і то

неспосібних до дальшої боротьби. Тоді Яковлєв загально відомим московським звичаєм