Полтава

росли.

— Прийде момент, що Господь покарає нас за усі про-гріхи наші, за невговкану буйність,

незгідливість і туподумство, за те, що не вміємо нашого спільного діла покласти вище особистих

вигід. Страшним судом покарає Бог винуватців руїни. Аж виростуть покоління нові, вольні від тих

гріхів, і вони увійдуть до обітованої землі.

Замовкла і перестрашено глянула кругом, ніби сказала щось таке, що треба було

заховати тільки для себе.

Жалувала вимовленого слова та завернути його не могла.

З острахом глянув на неї Чуйкевич... Невже ж вона знов? З острахом дивилася на свою

сестру Ганна. Чужою була для неї.

Мручко голову понурив, а потім раменами здвигнув

— Га, що ж, хай буде і так. Воля Божа. Попрацюємо для тих, що по нас прийдуть.

— Для майбутності, — доповів Чуйкевич.

XLI

На другий день від вчасного ранку по обох боках дороги з Будищ до Диканьки двома

лавами уставилися козаки й міщани.

Дітвора, як горобці, пообсідала дерева і криші.

— Ідуть! Ідуть!

Напереді на сивому коні їхав полковник сердюцький в окруженню своїх старшин. За ними

сердюки в парадному вбранню, за сердюками шведський військовий оркестр грає походного