Полтава

— Я? — і Ганна складки на своїй спідниці поправляє. Мотря пильно дивиться на неї, ніби

вона старша й мудріша, ніби мама, а не сестра.

— Га! Що ж! — зітхає. — І любові треба на світі. Може, більше, як чого. Тільки вважай,

щоб із того якої біди не було.

— Мотре, що це ти? Невже ж я дівчинка, недоліток?

— Не сердься. От так на гадку прийшло, бо безталанні ми. Проклін над нашим родом, як

над Пельопідами, повис. Сама не знаю за що... Треба переломити його.

— Переломити? Чим його переломити, Мотре?

— Жертвою, Ганно, великою жертвою життя.

Ганна, як перестрашена, дивиться на сестру.

— Зжахнулася? — заспокоює її Мотря. — Нема чого. Це не про тебе слово. Комусь же

бути щасливою, Ганно... Будь щасливою, будь!

І Мотря кидається Ганні на шию. Сонце світить, ніби в його більмо на оці. Десь далеко

вітер скиглить, ніби голодні вовки під лісом виють. Смуток мандрівкою утомився. Сів під дубом і

плаче... Вечір сестер в обіймах застав.

XXIV

Москалі числили, що шведи з Мазепою подадуться за Дніпро, щоб розбити Синявського,

получитися з королем Станіславом і з Крассовом, а що лиш тоді всею потугою звернуться проти

Москви.

Друге, що міг король Карло зробити, було: піти у Слобідську Україну, очистити її з