Полтава

москалів, заволодіти Воронежем, де цар будував собі флоту, та приневолити запорожців, а

може, і татар, щоб воювали Москву.

Але це друге видавалося менше важним і тому менше до правди подібним.

Тих кілька тисяч шведського певного війська під орудою Крассова у Польщі повинні були

мати куди більшу вартість для Карла, ніж хоробрі, але не карні і своєвільні запорожці, а

приборкана і під скиптр короля Станіслава підчинена Польща теж куди більше значила, ніж

Крим.

Мати Польщу з королем Станіславом — це значило забезпечити собі зади і тримати в

своїх руках дорогу для довозу війська і всякого воєнного знадіб'я зі Швеції, де бракувало усього,

тільки не доброго оружжя, котрим славилися шведські фабрики. Утратиш Польщу — це все

одно, що втратити побіду над королем Августом, роздерти власною рукою Альтранштадський

мир, лишити короля Станіслава на леду, а в додатку, на випадок програної на Україні, мати на

тилах Синявського, котрий шведам заступить перехід через Дніпро. Ні, того король Карло

зробити не може.

Але король Карло любив якраз робити те, чого не зробили би другі, він з Гадяча рушив на

Веприк.

Як про це довідався Меншиков — скипів, бо якраз він стояв кріпко на тому, що королеві

Карлові після програної під Лісною, після утрати Батурина і після страшних морозів на Україні

нічого другого й не остається, як тільки через Дніпро прямувати на південний захід, шукати

зустрічі з Синявським і новими побілами підкріпити надшарпану славу непобідимого вожда.