Полтава

Але в цей мент відчинилися двері від сусідньої світлиці, показався високий білий лоб,

окрилений двома жмутками неслухняного волосся, засинів споловілий каптан з мосяжними

ґудзиками, заскрипіли високі, сильно в колінах вим'яті чоботи, і котрийсь з офіцерів крикнув:

"Його величність король!"

Всі зірвалися на рівні ноги. Реншільд відскочив від Піпера, ніби грім ясний вдарив поміж

них.

А король наблизився на середину гетьманської світлиці і, всміхаючися своєю загадочною

усмішкою, кланявся кождому з своїх лицарів зокрема.

— Панове ще не сплять? — питався, ніби їх ножами колов. А побачивши порожню вазу і

срібні чарки кругом неї, відвернувся: — Добраніч панам!

Сказав і вийшов.

II

— Так оце ми за Божою допомогою наш договір з королем Карлом заключили, — сказав

гетьман, потираючи чоло рукою. — Що ж ти на це, Андрію?

Войнаровський просяв.

— Невже це правда, милосте ваша?

— Якраз перед хвилиною сфіналізували[22] ми його. Завтра перепише Гермелін начисто, а

Піпер покладе своє ім'я і почепить печать завісисту[23].

Гетьман встав і випрямився, аж кості затріщали.

— Немало я всякого добра залишу своїм наслідникам, але цей лист пергаменту дорожчий