Полтава

його величність гетьман Мазепа підписують угоду, силою котрої, між іншим, гетьман стає князем

і сувереном[19] незалежної держави. Є ще тільки один невирішений пункт, а саме, хто з них на

час війни буде верховним вождем над союзними арміями на Україні, але гадаю, що й на тому

пункті вони погодяться, бо гетьман привів багато менше війська, ніж король і ексцеленція

Реншільд сподівалися.

— Це вже моє діло, чого я сподівався, — перебив канцлерові Реншільд, — але пощо ви,

пане канцлере, згодилися на те, щоби гетьмана робити князем, того я ніяк не розумію. Досить

нам одного суверена, а то двом богам кланятися...

— Річ до зрозуміння легка, — відповів канцлер, — бо наш наймилостивіший пан волить і

viraginem[20], волить Мазепу, ніж графиню Кенігсмарк. А князем зробили ми Мазепу тому, бо

супротивна сторона хотіла його зробити цісарським герцогом. Я зі свого боку ніяк не розберу,

чому то ексцеленція граф Реншільд недавно тому дораджував королеві йти на Україну, а не на

Москву, а тепер зраджує нехіть до тої ж України.

— Я? До України?

— Вношу це з вашого вислову про її гетьмана.

— Ви зле вносите, ексцеленціє Піпер. На Україну я тому радив іти, бо в Московщині ми

були б виздихали дорешти. Хіба ви не знаєте, що цар велів зерно закопувати в землю, а траву й

цілі села палив, щоб шведська армія проходила крізь пустиню. Хоч мені дійсно скучилося за

жінками, то однак прошу не гадати собі, що я спішився до гарних українок, а міркую собі також,

що й наш король так само не спішився до цікавого й дотепного гетьмана Мазепи, лиш повів нас