Полтава

Брюховецький, і Безпалий, і Суховій, і чортзна-хто. Як не справжній, так наказний, як не

наказний, так напольний[25]. Куди каменем не кинь, а в гетьмана попадеш. Багато їх було, лиш

України нема.

— Великі гріхи наші, — потішав гетьмана Войнаровський, — але ж і спокутували ми їх

тяжко.

— Спокутували? Я тій покуті ще кінця не бачу. Може, вона щолиш тепер пічнеться. Цар

Петро від своїх попередників лютіший і сильніший. Якщо Господь не пособить нам подужати

гаспида цього, так він лютуватиме жорстоко.

— Антихрист!

— Невже ж ти віриш тим вигадкам чернечим? Чоловік він такий, як і ми з тобою, тільки

великої сили і ще більшої злості. Опутаний не чортом, а ідеєю своєю. Ріки крові проллє, трупами

землю вкриє, всякий гріх на свою совість прийме і до ідеї крізь пекло помандрує. Він знає, чого

хоче. А ми не знали і — не хочемо знати. Безталанний ми народ, мій сину.

— Товпа, котра нічого знати не бажає. — І Войнаровського сонно-мрійливі очі розгорілися

злістю.

— Нема народу без товпи, мій сину. Товпа — це стихія" це сила. Її до рук прибрати і

повести треба. А того куншту, крім батька Богдана, не вмів ніхто. Не доросли... Не знаю

трагічнішої книжки від історії нашого народу. І подумай за останню половину віку був я не

видцем, а учасником трагедії тієї. І не раз нарікаю на Бога, що дав мені таку пам'ять тривалу, бо

не одно хотів би я забути і — не можу. Багато забути, а затямити лиш дещо. Така сила в нас