Не вбивай. Батурин.

"Милостивеє отпущеніє вини їх, содержаніє чинов і маєтностей їх без усякого умаленія і впредь

наша ц. в. милість". За те ж усі вони, що протягом місяця не повернуться до царя, будуть

позбавлені чинів і урядів при "войську нашім Запорожськім", а жінки їх і діти будуть взяті під

"карауль, прислани къ намь, великому государю, которые сосланы будуть въ ссылку". Гетьман

Мазепа і король Карло теж не мовчали.

Король Карло писав, що на прохання гетьмана Мазепи він бере в свою оборону цілий

український народ і обіцяє захищати його від "неправого й неприязного московського

пановання"; підтримуючи народні змагання до привергнення вольностей прежніх. "Король

розкриває політичну систему московського уряду, котра веде до того, щоб, зломивши всяку

опозицію з боку місцевого населення, змосковщити весь край".

"Если кріпко тому не запобіжите, знайдете погубу цілому народу настоящую".

Тому-то король Карло і закликав усіх українців до боротьби за права і вольності, нівечені

царями. Але що ж! Король і гетьман Мазепа були ген за Десною, а царські війська стояли

більшими й меншими залогами по різних городах, як ось у Переяславі, Ніжині й Чернігові. До

того Батурин упав, і разом із ним упав страх на людей малої віри й невеликого характеру.

До царської кватири у Погрібках і до Глухова, де мали відбутися вибори нового гетьмана,

тягнули старшини, козаки, духовники світські й чернечі цілими валками, щоб заявляти свою

непоколибиму вірність цареві, а гнів і ненависть для бувшого гетьмана Мазепи, за його

нечуваний та невиданий злочин — за зраду його величества царя, того самого царя, котрого

вони самі називали антихристом і котрому приписували вину за всі свої кривди й терпіння, за